16 липня о 17:00 на мукачівському стадіоні імені Василя Турянчика (СОК ДЮСШ) відбудеться матч між збірними ветеранів ФК «Карпати» Львів та збірна ветеранів Закарпатття. Саме цього дня (16 липня) нашому земляку виповнилося б 85 років від дня народження та 40 років, як його не стало. У 1991 році у його рідному селі Ключарки, де він похований, відбувся дебютний Меморіал його пам’яті. Переможцем стали футболісти «Кременя» з Кременчука.  

Янош Габовда був справжнім футбольним талантом і мав у своєму резюме досягнення унікального рівня. Скажімо, у складі львівських «Карпат» він протягом трьох сезонів (1968–1970 рр.) ставав кращим бомбардиром команди, провівши у цілому 63 голи. Більше половини з них він забив головою. Вершина мистецтва — гол на львівському стадіоні «Дружба» 1970 року (у падінні головою (так звана «рибка») забив гол із–за меж карного майданчика). Закарпатець забивав голи головою …немов на замовлення.   Львівські уболівальники кепкували: «Габовді пора купити бутсу … на голову».

Закарпатець був могутньої фігури й фізично витривалий, був душею колективу. Головний тренер львівських «Карпат» ужгородець Ернест Юст завжди будував гру під Яноша, а Лихачов, Данилюк та Грещак завжди намагалися знайти голову закарпатця, бо добре знали, що він «на другому поверсі» є королем. Габовда був великим майстром забивати голи головою, як і його старші партнери з Мукачева Борис Калинов та Василь Турянчик. Любив Янош грати у дощову погоду. Жартуючи, казав своїм партнерам: «Падає дощ —   не виходьте на поле, я їх сам обіграю». Дриблінгом володів, як і його земляк Іван Диковець. Якщо потрібно, то на квадратному метрі міг обвести двох–трьох суперників.  

Наша довідка: Янош Габовда народився 16 липня 1941 року у селі Ключарки біля Мукачева у великій закарпатській родині — мав 12 братів і сестер. Саме тут, на звичайних сільських полях, почався шлях одного з найвідоміших нападників в історії західноукраїнського футболу.

Футбол для нього був не школою престижу, а природною частиною життя. Спочатку виступав за ужгородську «Верховину», пізніше — за команду Серпухова та вінницький «Локомотив». Саме у Вінниці його помітили львівські «Карпати» — клуб, з яким і пов’язана головна частина його кар’єри.

У Львові Габовда швидко став своїм. Його любили за гру — просту, сильну і результативну. Вболівальники називали його «закарпатським Атлантом» за потужну фізику і неймовірну гру головою. Саме верхова боротьба стала його візитівкою.

У складі львівських «Карпат» Янош Габовда дебютував у 1968 році й дуже швидко став головним форвардом команди. За клуб він провів 140 матчів і забив 67 голів, увійшовши до числа найкращих бомбардирів в історії львівського футболу.

...Врешті наступає розв'язка. Лев Броварський посилає м'яч верхом у штрафний майданчик, де Янош Габовда, ледь торкаючись його головою спрямовує політ до Геннадія Лихачова, а той з лівої ноги направляє м'яч у верхній кут — 1:1.

Через кілька хвилин у черговий раз Габовда виграє повітряну дуель і посилає м'яч у те вільне місце, куди стрімко набігає Володимир Булгаков. Удар останнього був точним, львів'яни виходять вперед” (фрагменти з газетного звіту про фінальний матч на Кубок СРСР у 1969 році між львівськими “Карпатами” та СКА “Ростов-на-Дону”).

Або ось фрагмент календарної гри між львівськими “Карпатами” та київськими динамівцями — 3:1, що відбулася 27 червня 1971 року: ”Йде 7 хв., захисник киян Віктор Матвієнко порушує правила. Лев Броварський з філігранною точністю навішує м'яч на Яноша Габовду і той, перестрибнувши Стефана Решка та Вадима Соснихіна, головою відкриває рахунок”

Наша довідка: Янош Павлович Габовда народився16 липня 1941 року у футбольному селі Ключарки, що на Мукачівщині. Це село над Латорицею своїм рідним називають вісім футболістів, котрі свого часу виступали за команди майстрів (Решки — Стефан, Володимир, Петро та Мирослав, Габовди — Янош, Віктор, Юрій….). Форвард. Майстер спорту (1965 р.). Володар Кубка СРСР (1969 рік).

Становлення Яноша, як футболіста, відбувалося в його рідному селі. Нахил до футболу першим виявив учитель фізичного виховання Омелян Ціцей — старший брат відомих футболістів Олександра та Ернеста Ціцеїв, котрі свого часу грали за ужгородський “Спартак” та мукачівські команди “Більшовик”, “Динамо”. Цікавий факт: під час строкової армійської служби він виступав за команду не як польовий гравець, а був голкіпером. Після демобілізації повернувся в рідне село й почав грати за мукачівський “Кіровець”. Ця команда протягом багатьох років перебувала серед фаворитів обласного чемпіонату.

У 1964 р. Яноша запрошують в ужгородську “Верховину”, де головним наставником був перший ЗМС СРСР з футболу на Західній Україні М. Михалина (уродженець с. Порошково, що на Ужгородщині). Як дебютував Янош у команді майстрів? Мукачівець зіграв 23 матчі й умудрився у ворота суперників провести 10 м'ячів. Він, Іван Пажо та Георгій Куля, котрі теж у своєму активі мали аналогічну кількість забитих м'ячів, стали кращими бомбардирами “Верховини” у сезоні-64. Але при цьому потрібно сказати, що Пажо зіграв 38 матчів, а Куля на два менше. Наступного року Я. Габовді вдалося зіграти за ужгородців лише 5 ігор — його запрошено у вінницький “Локомотив”, який у той час грав у чемпіонаті колишнього Союзу серед команд ІІ-ої підгрупи (друга група) класу “А” (тренери — ЗТ України В.. Жилін, Р. Каричев та О. Макаров). До речі, у цій лізі виступали такі відомі колективи, як “Дніпро”, запорізький “Металург”, львівські “Карпати”, кіровоградська ”Зірка”, кишинівська “Молдова”, сімферопольська “Таврія”.

Цікаво, що в 1966 році в інтересах команди закарпатцю довелося грати і в захисті. Але це не завадило стати кращим бомбардиром “Локомотива” (13 м'ячів).

У 1967 році разом із Яношем за вінничан також виступав його односельчанин, майбутній ЗМС СРСР Стефан Решко. За вінничан Янош провів 4 сезони.

Та найбільше ігор Янош Габовда зіграв за львівські “Карпати” — 142 матчі. За чотири футбольні сезони (1968-1972 рр) він забив 68 голів — найкращий показник за перші десять років існування львівських “Карпат”.

За підсумками футбольного сезону 1970 року був визнаним другим гравцем України (анкета газети “Комсомольское знамя”), входив до 33-х кращих футболістів республіки. Цього ж року Янош Габовда став володарем першого в історії призу газети “Комсомолец Таджикистану” (”Кращому бомбардиру” у першій всесоюзній лізі). Він у футбольному сезоні-70 став автором 24 забитих м'ячів. Пізніше цим призом володіли такі гранди радянського футболу, як дворазовий чемпіон та володар Кубка колишнього СРСР Анатолій Шепель із одеського “Чорноморця” (1973 р.), МСМК Сергій Андреєв із СКА ”Ростов-на-Дону (1978 р.), ЗМС СРСР Степан Юрчишин із львівських ”Карпат” (1979 р.) та інші. До речі, останній встановив рекорд по кількості забитих м'ячів в одному футбольному сезоні за всю історію І-ої всесоюзної ліги. Він автор 42 голів.

У цьому ж році мукачівець встановив своєрідний рекорд. У восьми матчах підряд Янош

Коли грав Янош Габовда, слово “голеадор” не мало широкого вжитку. Але по відношенню до нього воно є досить доречним, тому що виходив на поле Габовда з однією метою: забивати. І успішно це робив. Він був одним із тим майстрів, заради кого приходили на трибуни стадіонів сотні і тисячі уболівальників, бо відзначався своїм, притаманним тільки йому, самобутнім почерком. Для нього, центрфорварда таранного, “британського” типу, не існувало перешкод на шляху до чужих воріт. Випадок в однаковій мірі рідкісний та красномовний. Тяжкі воєнні та повоєнні роки звичайно ж вплинули на життя краю. Але любов до футболу та природний талант допомогли Габовді знайти свій шлях у житті. Міцний, витривалий, з сильним і точним ударом, він відразу знайшов своє місце на полі — на вістрі атаки. Довгий час Янош виступав за команду другої групи класу “А” “Локомотив” Вінниця (тренери В.С. Жилін, Р.І. Каричев, О.О. Макаров).

У 1968 році Габовду запросили до львівських “Карпат”, де він зіграв свої найкращі ігри. Саме у складі цього самобутнього футбольного ансамблю розкрився спортивний талант закарпатця, який свою кар'єру у футболі зробив практично в одній команді.

З першого ж матчу, який відбувся 8 квітня, проти калініградської ”Балтики” і партнери, і тренери, і болільники зрозуміли — Габовда справжній лідер атак, майстер, що може одним ударом завершити зусилля партнерів. До речі, ще один цікавий факт. Закарпатець у 1968 році забив перший гол у новому сезоні в грі з калінінградцями, а в 1970 — армійцям Хабаровська. У львівських ”Карпатах” Я. Габовда три роки поспіль (1968-1971 рр.) ставав кращим бомбардиром клубу, забивши у двох сезонах по 24 м'ячі (своєрідний рекорд) і 15 у 1969 р.. Стільки ж м'ячів на свій рахунок записав ще один форвард львів'ян В. Данилюк.

Того ж року прикарпатці під керівництвом нашого земляка, МС СРСР Е. Юста виграли змагання в першій зоні (2–га група, клас “А”), забивши 80 м'ячів. З них 24 на рахунку Я. Габовди. Та, на жаль, перехід до вищої ліги через поразку у фінальних змаганнях довелося відкласти ще на два роки.

Та цей час не був втрачений марно. В розіграші Кубка СРСРؘ–69 стався унікальний для всесоюзних змагань випадок — перемогла команда другого ешелону — “Карпати”. Львів'яни, проявивши волю до перемоги, майстерність, наполегливість і витримку, програючи у фіналі ростовським армійцям 0:1, змогли переломити хід матчу і забити два вирішальні м'ячі. У цій грі проявився ще один талант Габовди — футболіста, який може грати на команду. Саме після його вивірених передач відзначилися Г. Лихачов та В. Булгаков.

Того серпневого вечора 1969 року пройшли по головній спортивній арені країни — стадіоні імені Леніна в Лужниках футболісти львівських “Карпат” із красенем-Кубком СРСР у руках. Серед щасливчиків були й вихованці закарпатського футболу Іван Герег, Янош Габовда зі своїм головним наставником Ернестом Юстом. А тим часом 17 серпня 1969 року “старовинний Львів шаленів од радощів. Здавалося, всі жителі міста ввечері того дня припали до екранів телевізорів, смакуючи хіба що не кожен епізод найщасливішого, як згодом з'ясувалося, матчу за участю улюблених “Карпат”...

...Я. Гобовда відзначився і в одному з матчів на Кубок європейських володарів кубків, де львівські “Карпати” грали з бухарестською “Стяуа”. У її складі було чимало гравців, які щойно повернулися з чемпіонату світу, шо проходив у Мехіко. У Львові румуни виграли від прикарпатців з мінімальним рахунком 0:1, а ось уже в Бухаресті львів'яни продемонстрували добротний футбол. Уже на 22-й хв. Ігор Кульчицький з метрів 30 сильним ударом відкриває рахунок. Та через 5 хв. румуни встановлюють рівновагу. А далі наводжу одне речення з газетної публікації: “Через 6 хв. Я. Габовда блискуче обіграв кількох захисників, у тому числі й воротаря — 2:1!”. А ще через дві хвилини у ворота львів'ян був призначений пенальті — 2:2!. Після цього матчу головний тренер “Стяуа” Шандор Ковач скаже: “Карпати” грають в оригінальній, тільки їм властивій манері. Це команда-сюрприз. Я пророкую їй велике майбутнє”. Такі слова не комплімент, а визнання заслуг карпатських футболістів, серед яких були і 4 посланців нашого краю. Я. Габовду та І. Герега за підсумками сезону–69 було включено до збірної команди СРСР (ІІ група, клас «А»). До речі, левову частину у цій збірній складали футболісти львівських «Карпат».

У 1970 році “Карпати” виграли турнір новоствореної першої ліги, а їх центрфорвард став не лише кращим бомбардиром змагань (24 м'ячі), а й зайняв почесне третє місце, після киянина В. Мунтяна та гравця луганської “Зорі” Й. Сабо, у традиційному референдумі газети “Молодь України” (пізніше тижневика “Український футбол”) на звання кращого футболіста республіки в своєму амплуа. Враховуючи, що того року у вищій лізі грали 4 українські команди —таке визнання гравця з нижчої ліги багато про що свідчить.

Я. Габовда лише один сезон, а це був 1971 рік, провів серед найсильніших команд СРСР (вища ліга), забивши у 23 матчах 5 м'ячів. «Карпати» фінішували, як кажуть, майже у «золотій серединці, зайнявши 10 місце серед 16 футбольних колективів. Позаду залишилися такі провідні команди, як ЦСКА, «Зеніт», «Динамо» Мінськ, СКА «Ростов–на–Дону, «Шахтар» Донецьк…Крім того, у складі «Карпат» він відіграв 4 матчі на кубок СРСР і до свого активу записав 1 гол. В 1/8 фіналу львів’яни за підсумками двох матчів обіграли (3:2) ФК «Паміо» Душанбе, а в ¼ — поступилися (1:2) армійцям з Ростова–на–Дону. Перший сезон “Карпат” у вищій лізі через травми став останнім у їх складі для Габовди

А потім була біда... травма, котра замалим не перекреслила всі надії. Однак на повну силу закарпатець більше так і не міг грати. . Футболку з номером “9” він передав у надійні руки — молодому й перспективному Роману Хижаку. Але замінити майстра не так просто. Янош назавжди залишився в історії “Карпат” одним із кращих бомбардирів (у 142 матчах забив 68 голів), а і в історії українського футболу — центрфорвард із блискучим вмінням грати на “другому поверсі”.

У 1972 році Янош, залікувавши травму, повернувся до Вінниці, а потім до Габовда не покидав поле без забитих м'ячів, провівши в них разом одинадцять голів.

У чернівецькій “Буковині” закарпатець завершив свою кар'єру у великому футболі. Мало того, в 1974 році він ще став кращим бомбардиром буковинців, провівши у ворота суперників 14 м'ячів.

04. Х. Габовда у складі буковинців у Чернівцях зіграв поєдинок проти своїх земляків — ФК “Закарпаття» (1:0). Єдиний і вирішальний гол у ворота ужгородців провів саме Я. Габовда.

1975 року виступав за чернівецьку “Буковину” у змаганнях другої всесоюзної ліги. Про те, що і в досить солідному, за футбольними мірками віці не розучився забивати свідчать 14 м'ячів у футбольному сезоні 1974 року.

Підступна смерть рано обірвала життя класного спортсмена. Але в пам'яті вдячних прихильників самобутнього таланту форварда він залишиться назавжди.

Василь ГАДЖЕГА, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України.