«РІО» друкує чергову добірку листів читачів. Цього разу закарпатці писали про доцільність чи то недоцільність надмірної кількості фонтанів та скляного ліфту в Ужгороді, про образи Параду наречених, де не всі учасниці справді були схожі на наречених. Також у огляді йдеться про продовження, а на сторінках газети уже й закінчення сімейного конфлікту в мукачівській родині. Газета публікує уточнення, чому свого часу пішов із посади колишній ректор Ужгородського університету Дмитро Чепур.


МУКАЧІВКА ПРОДУКУЄ НАКЛЕП НА СВОГО ЕКС-ЧО¬ЛОВІКА, АБИ ПОЗБА¬ВИТИ ЙОГО СПІЛКУВАННЯ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ?

У минулих числах «РІО» був опублікований лист у редакцію від мукачівки Катерини Планкіної з назвою «Чому міліція не захищає закарпатку від чоловіка-дебошира?» та підзаголовком: «Мука¬чі¬вець погрожує екс-дру¬жи¬ні розправою». Цього разу видання подає думку іншої сторони з листа колишнього чоловіка дівчини, Олексія Планкіна. Він спростовує абсолютно всю інформацію, яку у своєму листі подала пані Катерина.

«Редакція надрукувала зі слів моєї колишньої дружини нічим не підтверджений, образливий матеріал, який принижує мої честь і гідність у очах громадськості. У тексті подані не тільки неправдиві факти, а й серйозні обвинувачення у вчиненні злочинів, у яких мене голослівно звинувачує моя колишня дружина, але без встановленої вироком суду моєї вини у вчиненні їх», — висловлює свою думку О. Планкін.

Він переконує, що колишня дружина домагається всілякими наклепницькими та непорядними способами ізолювати його від спілкування з сином, а в подальшому взагалі позбавити Планкіна його батьківських прав. Планкін додає, що мати його сина у всіх відповідних органах, зокрема на комісії органу опіки, заявляє, що не дасть Планкіну можливості бачитися з сином узагалі.

Також чоловік представив редакції дві постанови про закриття кримінальних проваджень. Пані Планкіна стверджувала, що колишній чоловік жорстоко побив її вдома, а в постанові міліції наводяться покази Олексія Олександровича: «16.11. 2012   Планкіна К. В. пішла в місто, а додому повернулася вже пізно й побита. Також повідомив, що 8.04.2013 він узяв її за руку (про що також йшлося в повідомленні Катерини), але без умисного наміру заподіяти їй тілесні ушкодження». Зрештою, міліція постановила, що в діях О. Планкіна відсутній склад злочину. В іншій постанові про закриття кримінального провадження йдеться про те, що Планкіна вийшла гуляти з сином, а чоловік просив прогулятися з дитиною, на що Катерина відмовила. У суперечці, за її словами, він боляче схопив її за руку. У постанові наведені й покази самого Олексія Олександровича, у яких він каже, що просив колишню дружину провести час із їхнім спільним сином Олександром, однак Катерина відмовляла. Олексій, згідно з даними міліції, роздратувався, зупинив жінку, взявши її за плече, аби остаточно вирішити питання зустрічей із сином. За словами чоловіка, Планкіна не бажала вирішувати конфлікт, також він запевняє, що жодних тілесних ушкоджень екс-дружині не завдав. Міліція з’ясувала, що в діях Планкіна відсутній склад кримінального правопорушення.

ПАРАД НАРЕЧЕНИХ: «...НА СЦЕНІ СКАЧЕ ДІВЧИНА, СТЕГНА ЯКОЇ ОБГОРНУТІ ПРОЗОРИМ МАТЕРІАЛОМ, А ШИЯ І ПЛЕЧІ ЯКИМОСЬ ШТУЧНИМ ХУТРОМ...»

У цьому ж огляді публікуємо ще один лист пані Клари Кевер про цьогорічний Парад наречених. Хоч свято давно минуло, але буде і наступне, тому лист не втрачає своєї актуальності.

«Коли придумали, ми пишалися ідеєю. Єдиний в Україні, гарний, цікавий захід. Видовище, яке притягувало багатьох людей, як мешканців міста, так і туристів, — висловлює свою думку ужгородка. — Але чим далі, тим рівень дійства знижується. Сукні нареченої бувають різні: за кольором, довжиною, стилем... Але це має бути сукня нареченої».

Авторка додає, що до весільної сукні є певні вимоги, відтак її не сплутаєш з іншими. Цього ж року, як пише пані Клара, було багато суконь, які не мали нічого спільного з одягом нареченої.

«Коли на сцені скаче дівчина, стегна якої обгорнуті прозорим матеріалом, а шия і плечі якимось штучним хутром... Я навіть не знаю, куди такий одяг годиться, в нічний клуб чи на пляж, — продовжує читачка. — Там зо десяток таких суконь було, які сміло могли служити пародією на сукню нареченої. Дівчата хочуть себе показати і вигадують таке, що соромно дивитися. Може, це і була пародія, але тоді так і називайте і цю групу тоді треба виокремити».

Насамкінець Клара Людвіківна пропонує розробити певні критерії, вимоги до учасниць конкурсу, яких наречені мають дотримуватися.

«...ДОБРЕ, ЩО МИ, СТАР¬ШЕ ПОКОЛІННЯ, НЕ ДОЖИВЕМО ДО ЦИХ НОВАЦІЙ, А МОЛОДЬ І Т¬АК НЕ ЗНАЄ, ЯК ВИГЛЯДАВ УЖГОРОД ДАВНО...»

Знову ж таки Клара Людвіківна надіслала редакції листа з ідеями щодо фонтанів у Ужгороді, мовляв, надто багато їх у місті, а там, де було би доцільно встановити, їх нема.

«Чомусь не планують фонтани в мікрорайоні «Шахта», на привокзальній площі, де вода приносила би полегшення у спекотні дні. А ще ліфт біля філармонії (за матеріалами Інтернет-видання «Голос Карпат», йдеться про скляну споруду, щось на кшталт ліфта, який би забезпечував спуск для ужгородців та гостей міста до нижньої набережної — Ред.). Припустімо, спустилися до річки, а що далі? Там можна купатися, кататися на човнах? — пише пані Кевер. — Зате можна зіпсувати, понівечити сквер біля філармонії».

Жінка переймається тим, що роблять із історичним центром, який, так би мовити, хочуть відновити й зберегти.

«Добре, що ми, старше покоління, не доживемо до цих новацій, а молодь і так не знає, як виглядав Ужгород давно. Не знаю, що думає про це головний архітектор міста. Було би добре, якби мешканці міста теж активніше висловлювалися», — завершує свого листа читачка.

СИСТЕМА ЙОГО НЕ НАГНУЛА

До нашої редакції звернулася дочка колишнього ректора Ужгородського університету   Дмитра Чепура Галина Дмитрівна, яка є доцентом УжНУ. Галина Дмитрівна подякувала за цікавий матеріал з історії Ужгородського університету, який ми друкували в чотирьох номерах, і попросила внести уточнення щодо свого батька. У нашій статті автор Магдалина Чубірко, розповідаючи про ректора Дмитра Чепура, вказала, що його було звільнено з посади, бо він був занадто самостійним і не підкорявся системі. Галина Дмитрівна заперечує це і каже, що батько сам написав заяву на звільнення. «Батько зібрав родину і повідомив нам, що здоров’я не дозволяє йому більше займати посаду і він вирішив написати заяву на звільнення», — каже Галина Дмитрівна і згадує, що в батька був діабет і не загоювалася стара рана. А щодо системи, то він дійсно не корився їй, але в Міністерстві дуже високо цінили Дмитра Чепура як ректора. Більше того, коли він був незадоволений роботою свого наступника на посаді ректора Володимира Шульги, то написав листа в міністерство і там відразу відреагували, звільнивши Шульгу, навіть не відрядивши відповідну комісію з перевіркою. «В міністерстві була повна довіра до мого батька і коли було звільнено з посади ректора Шульгу, то знову цю посаду запропонували моєму батькові, але він відмовився, бо не мав уже необхідних фізичних кондицій, а халтурити не хотів», — згадує Галина Дмитрівна.

Редакція також вдячна внучці ректора Чепура — Ользі, яка надіслала нам фотографію, на якій прославлений ректор разом із родиною.

Листи оглядала Евеліна Гурницька