«Доказ сили духу і рішучості – не здаватися навіть у найскладніших обставинах»

Михайло родом із Закарпаття, від самого початку повномасштабного вторгнення мужньо долучився до захисту нашої країни.
Він служить у 211 понтонно-мостовій бригаді на посаді механіка-водія і несе відповідальність за важливі завдання на передовій, борючись за нашу свободу та безпеку. А його відвага і самопожертва – є прикладом для багатьох.
«Прийшла повістка, і я одразу пішов до війська, бо почалась війна в країні, і мій обов’язок був захистити свою сім’ю, дружину та моїх синів, рідних і близьких», – говорить військовослужбовець.
У мирному житті він був техніком з ремонту верстатів ультразвукового зварювання. Тепер же він мужньо боронить нашу землю, незважаючи на важке поранення. Його відвага та самовідданість надихають цінувати кожен день миру й підтримувати тих, хто стоїть на передовій заради нашого майбутнього.
Михайло проходив навчання у Німеччині на амфібії М3, де відкрив для себе багато нового і цікавого. До цього він ніколи не виїжджав за кордон, і саме там навчився повному управлінню машиною – від механіка-водія до роботи понтонера і пілота, який керує амфібією на воді.
Він ремонтує та обслуговує машини, зокрема їздить на ПММ2М, забезпечуючи безперебійну роботу на передовій.
«Робота механіка-водія неймовірно складна: машина не броньована, що ставить життя під постійну загрозу. Серйозні поломки трапляються навіть під час бойових завдань, коли швидкість і точність ремонту рятують життя. Тому все має працювати справно і я завжди за цим слідкую», – розповідає він.
Військовослужбовець мужньо виконував бойові завдання на Покровському та Харківському напрямках разом із бійцями бригади.
У 2024 році, під час виконання чергового бойового завдання на Покровському напрямку, їхній транспортний засіб зазнав атаки FPV-дрону. Захисник отримав важке поранення в шию, але на щастя, йому вчасно надали допомогу – і всі залишилися живі.
«Важке поранення в шию – це не просто біль, це було справжнє випробування для мене. Після удару FPV ми змогли вибратися з машини. У мене був баф на шиї, в одну мить я відчував лише біль у горлі, але крові зовні не було, адже поранення було проникаючим і кровотеча відкрилась всередині. Незважаючи на це, ми пройшли ще близько кілометра пішки полем до іншої машини, яка була на ходу. Дібравшись до транспорту, командир дав команду доставити мене в медичний пункт. Там мені сказали, що я важкий 300.
Пройшовши лікування та відновлення, незважаючи на цей жах і шок, я повернувся до війська. Це було неймовірно складне випробування, але я його подолав. Головне – не здаватися, навіть у найскладніших обставинах, бо справжня мужність – це не уникати труднощів, а йти вперед попри них!» – каже військовий.
За відмінну службу і добросовісне виконання обов’язків, мужність у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності країни він був нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України – медаллю «За поранення» та «Сталевим мостом» від командування військової частини.
Після закінчення війни він мріє добудувати будинок, купити автомобіль і нарешті подорожувати світом.
«Іноді життя підкидає такі випробування, що здається: далі нікуди. Але моя історія – це доказ, що сила духу і рішучість допомагають не здаватися навіть у найскладніших обставинах. Кожен з нас здатен подолати будь-які перешкоди, якщо вірити в себе і не відступати!» – гордо каже український захисник.







Група комунікацій 211 понтонно-мостової бригади
Коментарі :
Додати коментар

