Народження першої дитини — дуже важлива для сім’ї подія, до якої майбутні батьки ставляться трепетно і з великою відповідальністю. Вони сподіваються, що лікарі, котрі за посадовими обов’язками відповідають за життя й здоров’я новонародженого, розділять їх почуття і професійно допоможуть благополучній появі на світ маленької людини. Але, на жаль, іноді саме їхні, м’яко кажучи, дивні дії призводять до трагічних наслідків. Сумний приклад цьому — розслідування, що ведеться за фактом смерті немовляти в Ужгородському перинатальному центрі.

«ЖОДНИХ ОПЕРАЦІЙ, ЖІНКА МАЄ НАРОДИТИ ФІЗІОЛОГІЧНИМ ШЛЯХОМ»

Весь період вагітності у 24-річної мешканки Ужгорода Вікторії (ім’я змінене з етичних міркувань) минув нормально, без будь-яких ускладнень. Жінка вчасно стала на облік і ретельно стежила за розвитком майбутньої дитини. І вона, і її чоловік — медики за фахом, а дитина, яку вони очікували, була першою. У передбачений термін у Вік­торії почалася родова діяльність і чоловік привіз її в перинатальний центр. Перейми виявилися хибними, проте жінку залишили в пологовому відділенні під медичним наглядом. Через два дні чоловік написав заяву з проханням призначити лікуючим лікарем дружини медика, що чергував у той день, коли Вікторію доправили до перинатального центру. Він також висловив бажання про проведення так званих партнерських пологів, тобто захотів бути присутнім при пологах, щоб морально підтримати дружину.

Вікторія тим часом перебувала в палаті під наглядом медиків і апаратури. О 15-й годині підключений до неї кардіотокограф зафіксував дистрес плоду — зниження серцевого ритму до 30—36 ударів за хвилину. Цей показник — свідчення, що дитина страждає від кисневого голодування. Щоб уникнути незворотних змін у мозку плоду, медичні протоколи чітко регламентують дії лікарів — термінове розродження шляхом кесаревого розтину. Лікуючого лікаря в цей момент поруч не виявилося, як з’ясувалося пізніше, він вирішував свої особисті питання в іншому кінці міста. Черговий лікар зв’язався з ним по мобільнику, описав ситуацію й почув: «Терміново викликайте ургентного лікаря і починайте операцію. Я зараз приїду». Через кілька хвилин до відділення прибули ургентний лікар, анестезіолог, операційна медсестра та інший персонал. Чоловікові пояснили, що в дитини зафіксували дистрес, тому дружині зроблять кесарів розтин. Оскільки стороннім перебувати в операційній заборонено, чоловік залишився чекати під дверима. Ще через кілька хвилин Вікторію перевезли в операційну, лікарі навіть встигли зробити премедикацію жінки для анестезії. Однак приступити до операції так і не змогли. За внутрішніми інструкціями перинатального центру про кожен випадок кесаревого розтину необхідно повідомляти головлікаря. Таким чином в установі борються з необгрунтованими операціями, які нібито мають місце за неофіційними домовленостями між породіллями та лікарями. Як відомо, розродження кесаревим розтином проходить набагато швидше, а головне, менш болісно порівняно з фізіологічними пологами, тому деякі жінки прагнуть народити саме шляхом операції, незважаючи на те, є до неї показання чи ні.

Почувши від підлеглих про підготовку кесаревого розтину, головлікар особисто прийшов у операційну і, навіть не оглянувши породіллю, наказав: «Жодних операцій, жінка має народити фізіологічним шляхом». На зауваження підлеглих, що прилад зафіксував дистрес плоду, який є прямим показанням для кесаревого розтину, він відповів: «Нічого, породілля молода, народить нормально». Операцію негайно скасували і Ві­к­торію відвезли в пологовий зал. Чоловікові, котрий, переживаючи за дружину й дитину, чекав під дверима, пояснили: «Показань для операції немає, тому ваша дружина буде народжувати в пологовому залі. Ви можете бути присутнім». Можна уявити стан чоловіка після цих «дивних процедур». Так само, як і стан Вікторії, котра весь час була притомною, все чула і, як медик, усе розуміла... Після переведення жінки в пологовий зал з’явився й лікуючий лікар.

Вікторію знову обстежили кардіотокографом. Серцебиття плоду було в нормі і чотири лікарі (головний, лікуючий, черговий і ургентний) стали чекати переймів. Але вони все не починалися, більше того, о 17.10 апарат знову зафіксував дистрес — падіння серцевого ритму плоду до 70 ударів, яке тривало шість хвилин. Перед цим у жінки відійшли зелені меконіальні води — ще один доказ, що дитина страждає від кисневого голодування, фактично задихається в утробі матері. Лікуючий, ургентний і черговий лікарі в один голос заявили про необхідність термінової операції. Хтось навіть сказав: «Якщо ми негайно не відвеземо породіллю в операційну, все може закінчитися дуже погано». Про проведення операції головлікаря постійно просив чоловік Вікторії, а сама жінка неодноразово зверталася до нього: «Благаю вас, зробіть, будь ласка, операцію, я відчуваю, що відбувається щось не так, ви ж бачите, я не можу народити...» Однак головлікар залишався непохитним: «Це не дистрес, жінка має народжувати фізіологічно». О 18.00 прилад знову зафіксував падіння серцевого ритму. Згідно з медичними протоколами, термінову операцію необхідно було проводити ще три години тому, відразу після першого дистресу. Як показує практика, навіть якщо породіллю відвезли б на кесарів розтин тепер, дитина все одно народилася б у важкому стані. А проте голов­лікар знову наполіг на своєму: «Чекаємо ще годину. Якщо жінка не народить фізіологічно, будемо робити операцію». Через півгодини проводити операцію було пізно — голівка плоду опустилася в ділянку малого таза матері, почалася друга стадія пологів. І в цей час прилад знову зафіксував дистрес. Як зазначено внизу роздруківки апарата, під час другої стадії пологів його покази не можна вважати достовірними. Втім, це вже не мало значення... Щоб пришвидшити пологи й спробувати врятувати дитину, лікуючий лікар застосував вакуумний екстрактор — гумову присоску з ручкою, яка накладається на голову дитини і зусиллям лікаря допомагає їй народитися. Завдяки цьому пологи пройшли швидко, через 13 хвилин народилася розвинена дівчинка вагою 3,700 кг. У неї ще спостерігався одиничний пульс, проте реанімаційні заходи результату не дали. Через 20 хвилин дитина на очах матері й батька померла. Як встановили пізніше судмедексперти, причиною смерті став крововилив у мозок, спричинений у першу чергу кисневим голодуванням плоду в утробі матері, а в другу, накладанням на голову вакуумного екстрактора...

«ЛІКАРІ САМІ ВИЗНАЮТЬ, ЩО В РАЗІ ПРОВЕДЕННЯ КЕСАРЕВОГО РОЗТИНУ ДИТИНА ЗАЛИШИЛАСЯ Б ЖИВОЮ»

Далі в перинатальному центрі почали коїтися дивні речі. Голов­лікар викликав до себе в кабінет підлеглих, котрі приймали разом із ним пологи, і запропонував написати в історії пологів, що всі вони висловлювалися проти кесаревого розтину. Передчуваючи, що батьки можуть звернутися в правоохоронні органи, він таким «нехитрим» способом, імовірно, намагався захистити честь «халата» і репутацію очолюваного ним закладу. Однак підлеглі фальсифікувати документ відмовилися.

Передчуття не обдурило голов­лікаря. Наступного дня вранці батько Вікторії написав у прокуратуру Ужгорода заяву, в якій пов’язав смерть дитини з діями медиків і попросив почати розслідування. Відразу після цього в перинатальний центр прибув помічник прокурора для вилучення медичної документації — історії пологів та картки розвитку новонародженого. Історія пологів через вказані вище причини об’єктивно відображала дії лікарів, зате в картці новонародженого, написаній головлікарем, з’явилися зміни, які, так би мовити, дещо «прикрашали» його дії під час пологів. Підписувати цей документ лікуючий лікар відмовився, після чого головлікар змушений був дістати зі свого сейфа попередній, невиправлений варіант картки. Так у прокуратуру потрапили дві різні картки розвитку одного новонародженого...

— Після заяви батьків ми провели дослідчу перевірку обставин пологів, направили тіло дитини на судмедекспертне дослідження, опитали лікарів, — каже прокурор Ужгорода Іван Штефанюк. — До речі, лікарі самі визнають, що в разі проведення кесаревого розтину дитина залишилася б живою. Дії медиків у подібних ситуаціях чітко розписані в медичних протоколах, порушувати які не можна. Тому після перевірки ми вирішили порушити кримінальну справу за ст. 367 (службова недбалість) та ст. 140 (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником) Кримінального кодексу. Що стосується спроби внести зміни до картки розвитку новонародженого, то цей епізод отримає свою оцінку в процесі слідства. Справу порушено поки що за фактом. Медична документація, результати судмедекспертизи та інші документи мають пройти спеціальну експертизу, за результатами якої вирішуватиметься питання про порушення кримінальної справи вже проти конкретних осіб...

До речі, на вимогу прокуратури управління охорони здоров’я обл­держадміністрації вже провело внутрішню перевірку обставин цього випадку. За її результатами, смерть дитини викликав... збіг фатальних обставин, незалежних від дій лікарів. Утім, нічого дивного в такому вердикті немає. Медичні чиновники з ОДА завжди захищають своїх колег, хоча пізніше їх висновки неодноразово спростовуються результатами спеціальних експертиз (про подібні випадки наша газета вже писала).

«МОЖУ ЛИШЕ СКАЗАТИ, ЩО ЗА СВОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ МЕНІ НЕ СОРОМНО...»

Головне питання цієї трагічної історії — для чого головлікарю було втручатися в процес пологів і скасовувати операцію, проведення якої прописане в медичних протоколах? На перший погляд, напрошується висновок про непрофесіоналізм і незрозумілу впертість. Однак у неофіційних розмовах компетентні люди в один голос на­зивають іншу причину. Річ у тім, що лікуючий лікар Вікторії до недавнього часу був головним лікарем перинатального центру, а теперішній керівник центру звичайним лікарем. Стосунки між ни­ми, м’яко кажучи, не складалися, а після кадрової рокіровки тим паче. У цих нюансах і слід шука­ти мотивацію дивної поведінки лікарів.

Вікторія з чоловіком дуже болісно сприйняли смерть дитини, тому відмовляються від спілкування з пресою. Лікарі, які приймали пологи, теж мовчать, посилаючись на професійну етику та розслідування прокуратури. Правда, головлікар перинатального центру після деяких зволікань погодився на зустріч із журналістом, проте сказати щось по суті не захотів.

— Розслідуванням цього випадку займається прокуратура, — каже керівник перинатального центру. — Тому я поки що не можу розповідати про ці речі. Але коли закінчаться медичні розгляди пологів, зможу дати коментар і навіть показати висновки. А поки що боюся зашкодити. Зокрема, лікарям, котрі були присутні при пологах, мали заяву на їх проведення. Можу лише сказати, що за свої консультації мені не соромно. Чи були показання до операції? Не було на той момент, це зазначено в медичній документації та зафіксовано апаратурою, що легко перевірити. Тому давайте дочекаємося висновків комісії.

— Але ж висновки управління охорони здоров’я вже є, вони відомі.

— У мене поки що немає, під моїм вхідним номером їх не існує. А зараз вибачте, мене чекають у пологовому залі для консультації...

Як вдалося дізнатися під час збору матеріалу для публікації, пологи Вікторії — далеко не перший випадок із летальним наслідком у перинатальному центрі Ужгорода з початку року. Останнім часом цьому закладу чомусь сильно «не щастить». У Новорічну ніч тут померли зразу двоє близнюків (лікарі доклали максимум зусиль, щоб інформація про це не просочилася у пресу), а після цього летальні випадки стали відбуватися раз за разом. На пряме запитання, скільки з початку року в центрі померло новонароджених, головлікар конкретної відповіді так і не дав: «Мені треба офіційно підготуватися... Ну, цей рік... Ми можемо потім розібрати кожен випадок...» Однак ті ж компетентні люди в неофіційному режимі повідомили, що стільки дитячих смертей, як із початку цього року (у процентному співвідношенні), у перинатальному центрі не було за всю історію його існування.

Чим може бути викликаний настільки поганий показник? В останні роки перинатальний центр постійно лихоманить — керівники змінюються тут щорічно, це супроводжується гучними скандалами — заявами колективу про вимагання з боку адміністрації, арештом головлікаря на місці злочину в момент хабара, кримінальним розслідуванням, після цього з’являються нові заяви персоналу про вимагання... І на цьому тлі — чвари й міжусобиці всередині колективу, які найнепередбачуванішим чином відбиваються на породіллях і новонароджених. Тим часом в Ужгороді вперто ширяться чутки, що без грошей у Перинатальний центр не варто навіть потикатися. Тому не дивно, що чим далі, тим більше жінок із Ужгорода їдуть народжувати в прикордонні міста сусідньої Угорщини. Закордонні пологи обходяться приблизно в таку саму суму, що і вдома (при цьому гроші сплачуються офіційно), зате проводять їх набагато безпечніше для породіль і новонароджених.

Автор: Ярослав Галас 18.03.2011, 16:16