Сьогодні, переважно серед молоді, популярні пригодницькі романи, детективи й твори в стилі фентезі. Та чи мають вони ту цікаву думку, те вагоме слово, що чіпляє і спонукає мислити суспільство? Зараз мало письменників, які   по-справжньому вразили б своїм талантом тай ніякі   сучасні технології не спроможні замінити людині спілкування з книгою, адже «життя без книги – хата без вікна»!
Так і сучасна література без   Ліни Костенко – рідна українська хатина без вікон! Видатну письменницю справедливо називають однією з предтеч поетів-шістдесятників. Та її шлях в літературі був складним і тернистим. Вольова творча натура не йшла на компроміс з владою. Збірки «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» не побачили світ через безжалісну цензуру! Тільки в 70-х роках виходять довгоочікувані книги «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур» та роман у віршах «Маруся Чурай» і   в 90-х – «Берестечко» створений письменницею ще в 1966 – 1967 роках.
Ліна Костенко – писменниця без часових рамок, її твори цікаві безперечно як і старшому поколінню, так і молодому! Літературознавець Володимир Неділько говорить про Ліну Василівну так: «Ліна Костенко – це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності». Інший літературознавець Володимир Базилевський зазначає: «Українській літературі поталанило, що в ній є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів».  
Вона майстер слова, яке під   пером стає справжньою зброєю й потужньою силою!   Життя писменниці – один несамовитий виклик долі. Вона ніколи не зупинялася і прагнула завжди більшого. Одним словом геній слова, талант від Бога, що має спонукати молодь брати за приклад життя людини, яка є нашим минулим, сучасним і безперечно майбутнім! Твори Ліни Василівни завжди актуальні й безумовно вічні.
Нова книга «Записки українського самашедшого» – перший прозовий роман писменниці за останні 20 років, який вона писала майже 10 років, став надзвичайно популярним на теренах України. Головний персонаж – 35-річний   програміст намагається знайти спільну мову з дружиною, виховати як найкраще сина та боротися за нову владу, що можливо зуміє нарешті припинити «безлад» у державі. Одним словом шукає справедливості в «сучасних джунглях».
Роман вартий читацької уваги, адже в ньому описуються сучасні події, в яких порушуються   проблеми нашого народу. Авторка книги піднімає болючі теми, які постійно хвилюють головного героя: «..Іноді мені українці здаються таким великим гарним птахом, який сидить собі й не знає, що робиться на сусідньому дереві, який любить собі поспати, сховавши голову під крило. Крило тепле, притульне, сни історичні, красиві. М’язи розслабились, душа угрілась, – прокинувся, а дерево під ним спилюють, гніздо впало, пташенята порозлітались хто куди, сидять на інших деревах і цвірінькають уже по-іншому. Нація навіть не косноязика. Нація недорікувата. Я розумію, все має свої історичні корені. Часом їх хочеться висмикнути». Слова писменниці наповнені змістом, над якими варто замислитись. Книга, й безперечно вся творчість Ліни Костенко, варта поваги й захоплення. Хто краще як не справжня українка зрозуміє нашу незкориму душу, того птаха, що прагне волі, тільки завжди хтось йому в цьому заважає.   Письменниця сама говорить: «І все на світі треба пережити. І кожен фініш – це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт».
Та тільки час перетворить нашу сучасну літературу на класику. Можливо у майбутньому молоде покоління гортаючи, підручник з української літератури вже буде вивчати: Андрія Куркова, Ірену Карпу та Любку Дереша як ми зараз Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Павла Грабовського та звичайно Ліну Костенко. Письменників, що в різні роки, в різні епохи та при різних життєвих ситуаціях творили справжні шедеври, які збагатили нашу українську літературну скарбницю! Вони той вічний двигун, що спонукав нас боротися і не здаватися. Тому щиро хочеться вірити в те, що українська література сьогодення незважаючи на сучасні тенденції стане зразком для майбутнього покоління українців як для сучасників – Ліна Василівна Костенко!

Каріна Лайкун, студентка відділення журналістики УжНУ 25.07.2011, 14:19