Квартири на цвинтарі
Ужгородські страшилки до свята HEELOWEEN

Майже у самому центрі Ужгорода, по вул. Капушанській, є старий-старий цвинтар, на якому вже давно нікого не ховають. Cвого часу тут знайшли свій останній притулок ті, хто помер від інфекційних захворювань в обласній лікарні. 
Якщо на кладовищі 20 років нікого не ховають, то, згідно із сан-нормами, його можна закрити, що й зробила міська рада років сім тому, а згодом було вирішено взагалі його ліквідувати. Хто хо-тів, перепоховав прах своїх родичів на інше кладовище, але значна частина могил все ж залишилася. 
Певний час на цвинтарі тусувалися ужгородські неформали: пили горілку, курили травичку, але з часом і вони знайшли собі веселіше місце для зустрічей.
А на початку 90-х поруч із цвинтарем Машзавод почав будувати житловий будинок для своїх працівників. Та завод занепав, і через певний час за будівництво взялося Закарпатське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву Молодіжне житлове кредитування (МЖК). 
Наразі на будинку вже встановлюють дах і, як повідомила нам голова Закарпатського відділення фонду Галина Дутчук, будинок на 40 квартир планується здати в експлуатацію наступного року. На питання ж про місцезнаходження будинку і дотримання санітарних норм при його будівництві пані Галина відповіла, що всі саннорми дотримано. Вона також вважає, що людині, котра прожила кілька років у гуртожитку, уже все одно, де жити, лиш би у нормальному помешканні.
Проте головний санітарний лікар Ужгорода Микола Ващенко, коментуючи ситуацію, зазначив, що згідно з гігієнічними вимогами щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (1999 р.), будівництво житлових будинків у ра-йонах поблизу кладовищ дозволяється на відстані не ближче, ніж 300 м від межі цвинтаря. У даному випадку, цих норм не дотримано, оскільки могили знаходиться буквально під стіною новобудови.
За словами Миколи Ващенка, це не єдиний випадок будівництва поруч із кладовищем без дозволу санепідемстанції. Кілька будинків побудували на Кальварії, де хоч і закрите кладовище, але там дозволено проводити повтор-ні поховання (коли в одну могилу ховають кілька разів через певний проміжок часу. Це переважно близькі родичі). Будуючи будинки поблизу кладовищ, люди наражаються на небезпеку отру-їтися трупною отрутою, що через грунтові води мо-же потрапити до ко-лодязів.
Без дозволу санепідемстанції від-крито й нове кладовище в районі Доманинці. Воно також знаходиться занадто близько від житлових будинків. Що-до старого, то воно вже закрите. Закритим є також і ста-рий єврейський цвинтар по вул. Кот-ляревського, неподалік якого, до речі, МЖК "За-карпаття" також побудувало будинок для молодих сімей. Наразі в Ужгороді діють три кладовища: в Барвінку (основне), у ра-йонах Дравця та Горяни, всі інші вважаються закритими. 
Якщо міська влада колись вирішить серйозно взятися за дотримання саннорм поблизу кладовищ, то у тих випадках, де будівництво велося з порушеннями, постане питання переносу або будинків, або кладовища. А поки що влада далека від вирішення подібних питань.
А молодіжне будівництво, це, безперечно, добре, але… "Молодым везде у нас дорога": із "общаги" - на цвинтар. 


Іван Колодій, 
Мирослава Кочіш

Із зарплат людей знімуть 30 %, аби розпочати опалювальний сезон

n Iз бюджетникiв та виробничникiв вирішили зняти 30 % зарплати для того, аби закупити газ i розпочати опалювальний сезон. Iншого виходу влада не бачить
У середу Степан Сембер, голова Ужгорода, на зустрічі із під-при-ємцями ознайомив із си-туацiєю, що склалася на початок опалю-валь-ного сезону в обласному цент-рi. За його словами, наразi стан справ критичний. Скiльки було нараховано за послуги теплопостачання за поточний перiод, майже стiльки й проплачено. В числовому вираженнi це виглядає так: 10 млн. 700 тис. грн. нарахували, споживачi спла-тили 10 млн. 500 тис. грн. Iз цiєї суми майже 10 млн. грн. тепломережа повинна сплатити за енер-го-но-сiї. На зарплату пра-цiвни-кам, амор-ти-зацiю, ремонт основних за-собiв (знос облад-нан-ня - понад 60 %) та iн-шi пла-тежi не залишилося нi-чо-го. А тут да-мок-ловим мечем висить ще одне - борг населення за по-переднi роки перевищує 18 млн. грн. I проблема якраз в тому, що мешканцi мiста - основний спо-живач тепла (на-се-лення складає 70 % вiд загальної кiль-костi спожи-ва-чiв), i якщо в iнших областях борги мешкан-цiв вдається перекрити за рахунок пiдпри-ємств тощо, то у нас iз цим не вийде нiчого.
Висновок один - тарифи на теплопостачання не вiдповiдають собiвартостi. Пiдвищити їх - то ж виникає загроза, що не будуть платити ще й тi, хто зараз розраховується...
Але тут же постає й iнша проблема: за що нам закупити газ для опалювального сезону? "Я щойно повернувся з Києва, - сказав мер мiста, - там зустрiчався з керiвництвом НАК "Нафтогаз України". Результати невтiшнi. Нас попередили, що мусимо погасити борги, iнакше нема на що сподiватися. Добре, що борг нам реструктуризували, i тепер маємо 5 мiсяцiв на його повернення.А тому вирішено спочатку сплатити 450 тис. грн. наперед за газ (на першу декаду), потiм до 20-го числа кожного мiсяця повернути частину боргу. Вихiд знайдено єдиний: мiська влада попросила бюджет-ни-кiв та виробничникiв вiдраху-ва-ти по 30 % iз зарплати для за-купiвлi першої партiї палива. 150 тис. грн. дасть мiськви-конком, 60 тис. грн. пообiцяли видiлити з обласного бюджету. І одразу, як тільки буде зібрано кошти, тепло подадуть. Зараз я мав розмову із С. Крижановським, начальником УМВС у Закарпатті, керiвництвом митни-цi, СБУ та iншими структурами, якi також пообіцяли пiдтримати.
Я би пропонував глянути й на зворотний бiк медалi. Проплата за послуги теплопостачання низька. Але ж чому? У мiстi зареєстровано понад 11 тис. суб'єктiв пiдпри-єм-ницької дiяльностi, отже, реєс-тру-ватися є за що, а за опалення платити нема чим. Понад 10 тис. мешканцiв мiста користуються автомобiлями, тобто за день витрачають щонайменше 20 грн. на бензин, виходить, на цi витрати грошi є, на опалення - нема. Але ж населення повинно усвi-дом-лювати, якi речi у нашому жит-тi є першочерговими, а якi мож-на вiдкласти на потiм. Не буде тепла - почнуть хворiти люди..."
Слід сказати ще про одне. Ви-рi-шено вiдклю-чати вiд опалення будинки, у яких низький рiвень проплати. Причому, за словами мiського го-ло-ви, показник оплати у межах 50 % навiть не братиметься до уваги, рiвень повинен сягати бодай 80-90 %. Чесно кажучи, страшно подумати, що вiдбуватиметься в такому разi, адже сусiд на сусiда вовком дивитиметься: мовляв, я плачу, ти нi, то через тебе i я страж-даю?! 
Ще кiлька слiв про тарифи. Як вiдомо, у тарифах визначальним є газ, а отже, потрiбно вишуковувати механiзми, аби здешевити його. Нещодавно, за словами С. Сембера, на засiданнi Асо-цiацiї мiст України за участi прем'єр-мiнiстра Анатолiя Кiнаха "...порушувалися питання про тарифи на житлово-комунальнi послуги. Насамперед уже вкотре почали розмову, чому не можна вирiшити питання про надання на вказанi цiлi газу вiтчизняного виробництва, який обходиться в 28-33 долари, тоді як той, який ми отримуємо, коштує 241 грн. за 1 куб. м. Рiз-ни-ця, погодьтеся, значна. Також ставилися питання про зняття з газопостачальних компанiй ПДВ, а також про реструкту-ризацiю бор-гiв на тривалий перiод. Тiльки, на жаль, цi питання вирiшуються занадто довго, чи на наступний рiк i дочекаємося". Принаймнi по першому пункту зараз чути одне: "...при Кабміні створена спе-цi-аль-на комiсія, яка розробляє методику по тарифах та розглядає проблему використання газу вiтчиз-ня-ного виробництва". Ось тiльки так i не зрозумiло, чому виникають iз цим проблеми, адже зi зниженням цiни на газ проплата за житлово-комунальнi послуги значно зросла б.
Наталiя Логойда