Без таємниць
За одну хвилину викрадається 2 млн. масивів рiзноманiтної iнформацiї

Людмила Сушко
"РІО"
Мабуть, замислившись над цим глибше, легко досягти стану, що близький до параної. Бо очевидячки, що дiйсно немає нiчого таємного, яке б, зрештою, не стало явним. Проте якщо не боятися, а краще орiєнтуватися в такiй донедавна закритiй для нас сферi життя, - тодi не все буде здаватися таким безнадiйним. У пiдтвердження чого i пропонуємо розмову з вiдповiдальним за державний контроль у сферi технiчного захисту iнформацiї (ТЗI) у Закарпатськiй областi Григорiєм Шаульським

Хочете, щоб вас почув увесь свiт? Тодi довiрте свої секрети мобiльному телефону
Нi для кого не секрет, що спецслужбами iноземних держав прослуховується практично увесь ефiр, у тому числi телефони. А за ключовими словами "вичисляються" iнформацiя, яку ви передаєте. Примiром, якщо це антитерористична операцiя, то за словами "вибухiвка" тощо можна скласти певну схему того, як розгортаються подiї. Вiдповiдно - коли йдеться про розвiдувальнi заходи. Ключовими словами є географiчнi назви, прiзвища державних та полiтичних дiячiв, назви комерцiйних компанiй. При цьому, що суттєво, зовсiм не треба прослуховувати геть усе. Проскочив термiн - ком-п'ю-тер його зафiксував, а далi сам проводить необхiдний аналiз, прослуховування "потрiбного" телефону триває автоматично. Залежно вiд оперативної необхiд-нос-тi здiйснюється динамiчний контекстний пошук потрiбної iнформацiї за ключовим словом будь-якої галузi: полiтич-ної, наукової, вiйськової, економiчної, дипломатичної. Пiсля селекцiювання (пошуку) попередньої обробки iнформацiї, класифiкацiї та опрацювання - її надсилають до аналiтичних центрiв вiдповiд-них спецслужб, а згодом - до штаб-квартири АНБ США (м. Форт Мiд, штат Мериленд).
Трохи iсторiї. У 1947 роцi мiж США та Великобританiєю було укладено таємну угоду пiд умовною назвою "UKUSA" щодо двостороннього спiвробiтництва в галузi радiоелектронної розвiдки. В подальшому до угоди приєдналися Канада, Австралiя, Нова Зеландiя. З метою спостереження за вiйськовими та дипломатичними об'єктами ще наприкiнцi 70-х рокiв було створено систему радiоелек-тронної розвiдки "Ешелон". На сьогоднi вона є найпотужнiшою у свiтi системою радiоелектронної розвiдки, основним призначенням якої є перехоплення в автоматичному режимi значних масивiв iнформацiї (до 2 млн. за одну хвилину). Робиться це в автоматичному режимi наземними центрами i розвiдувальними супутниками.
На побутовому рiвнi прослуховування частiше проводиться, коли телефони паралельнi, знаходяться на блокiраторi, через вiльний доступ до комунiкацiйних пристроїв. Скажiмо, у багатоповерхових будинках без вiдповiдного захисту є розподiльнi щити i, при бажаннi, хоч хто може пiдключитися, аби порозмовляти хоч iз ким...
Принагiдним буде додати, що питання не визначеного законодавством "зйому" (викрадення) iн-фор-мацiї ранiше не ставилося взагалi. Це було полем дiяльностi КДБ та частково мiлiцiї. Нинi в iнфор-ма-цiйних злодiїв - широка "зелена" вулиця. Чому це стало можливим?

Україну наповнили пристрої та засоби для викрадення iнформацiї. I коштують вони вiд 9 до кiлькох сотень гривень
Тож нiчого не вартують зусилля зацi-кав-леної сторони: вкинути до смiттєвого ящика дешевий "жучок", який сповна вiдпрацює "своє" упродовж кiлькох робочих годин, а потiм, непомiченим, буде викинутий прибиральницею на смiтник.
Причиною поширення та доступностi "засобiв викрадення секретiв" є те, що у дер-жавi мають мiсце стихiйнi процеси впровадження та розвитку iнформацiйних технологiй, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж. Плюс - нездорова ринкова економiка та недосконале чинне законодавство. Плюс - лiбералiзацiя мiж-державних вiдносин, застосування тех-нiчних засобiв опрацювання iнформа-цiї та засобiв зв'язку iноземного виробництва, можливiсть несанкцiонованого доступу та впливу на неї. Вiд цього "тан-цю-ють" юридичнi особи, громадяни, а також органiзованi злочиннi угруповання. А iнформацiя з обмеженим доступом (IЗОД) таким чином набуває конкретного полiтичного, матерiального i вартiс-но-го значення, стає фактично нацiональним стратегiчним ресурсом.
Мимоволі складається враження, що нашi державнi установи, банки, пiдпри-єм-ства й офiси (не кажучи вже про страте-гiчнi об'єкти) є абсолютно беззахисними перед явищем т. зв. технiчного шпiонажу. Якими є канали можливого витоку iнфор-мацiї i як з цим бути? Коментує фахiвець:
- По-перше, це акустичнi канали, по яких можливий витiк iнформацiї, що циркулює у мовному виглядi. При цьому створюється шумовий тиск на незахищенi вiкна, дверi, стiни. Знiмається така iнфор-ма-цiя вiброакустичними приладами, якi можуть бути встановленi безпосередньо у прилеглих примiщеннях. Або ж за допомогою бiльш дорогих - коли безконтактним методом її знiмають iз вiконного скла... Що тут можна порадити? Застосовувати елементарний захист: укрiпити скло, замiнити звичайне гофрованим, затягнути щiльно штори, укрiпити дверi звукоiзоляцiйним матерiалом або поставити iншi.
По-друге, широко використовуються тех-нiчнi канали "зйому" IЗОД: з телевi-зо-ра, телефону, факсу тощо. Викрадення iнформацiї через телевiзор може реалiзо-ву-ватися цiльовим методом, через встановлений зловмисником мiкрофон, замаскований пiд монтажну схему, деталi цього телевiзора. Через те, що змiнити блок живлення складно, а безпосередньо живлення триває вiд самого телевiзора, процес "зйому" стає безперервним. Спiвро-бiт-ники нашого управлiння розбирали прецеденти: у деяких обласних керiвникiв були виявлені канали витоку iнформацiї з технічних засобів, що були придбані з порушенням встановлених правил.
I знову про телефони. Це ще один зручний канал викрадення IЗОД. На побутовому рiвнi нинi багато хто захоплюється складними телефонними апаратами. Але мало хто знає, що в них закладена функцiя "сторож", про яку продавцi або зовсiм не знають, або ж схильнi її не вказувати. Таким чином, особа, перебуваючи далеко вiд дому i набравши вiдповiдний код, може прослухати, що вiдбувається у неї в кiмнатi... Функцiя, з одного боку, непогана. Але, придбавши такий телефон без знання усiх його характеристик, ви можете легко потрапити "на гачок" до зловмисника, бо той "пастиме" вас постiйно.
Комп'ютер на сьогоднi захистити найважче. Викрадення iнформацiї з екрана монiтора можливе з вiдстанi кiлькох мет-рiв, а то й більше. Витiк iнформацiї можли-вий за побiчним електромагнiтним випромiненням: пiд час роботи комп'ютера виникають рiзноманiтнi електро-маг-нiтнi сигнали, що несуть певну iнфор-ма-цiю. Її можна "знiмати", застосовуючи вiд-по-вiдну апаратуру.
Практично неможливо захистити ту iнформацiю, яка циркулює в системi Iн-тер-нет. Розвiдуальнi дiї на сьогоднi дещо випереджають захист (протидiю незаконному привласненню інформа-ції). Хакери раз по раз стають "ге-роями дня". Росiянин О. Л. виз-нав себе винуватим у "елек-троннiй крадiжцi" Сiтi-банку на суму 2,8 млн. доларiв, яку органiзував iнший хакер, математик за освiтою iз Санкт-Петербурга. Асоцiацiя британських страхових ком-па-нiй пiдготувала доповiдь про щорiчну шко-ду 1 млрд. фунтiв, якої завдає комп'ютерна злочиннiсть. Досi пам'ятною є сенсацiя, коли було зламано й знищено web-сторiнку ВПС США, що змусило Пен--тагон вiдключити вiд Iнтернету всi свої web-сторiнки.

Шкiряне крiсло чи... 
технiчний захист
Очевидно, що викрадена iнформацiя використовується згодом у корисливих цiлях, з метою шантажу. Чи можна захистити згаданi нами технiчнi канали витоку?.. Яким чином органiзовується ТЗI в органах державної влади, на пiдпри-єм-ствах, в установах, органiзацiях усiх форм власностi?
- Спiвробiтниками Департаменту спецiальних телекомунiкацiйних систем та захисту iнформацii СБУ в Закар-патс-ь-кiй областi, згiдно з Концепцiєю ТЗI, об-сте-жуються примiщення або об'єкти iн-фор-мацiйної дiяльностi, де циркулює iн-формацiя з обмеженим доступом (IЗОД), проводиться їхнє категорування. Чим вищий гриф секретностi, тим вищi вимоги будуть щодо захисту. Органiзацiйно-технiчнi засоби служби ТЗI передбачають усунення умов, що не вiдповiдають вимогам, блокування (вiдключення телебачення, комп'ютерiв) пiд час серйозних пере-го-ворiв; складається так звана модель загроз iнформацiї. Iнструментальним способом проводиться обстеження щодо можливого витоку iнформацiї, а де це можливо, встановлюються технiчнi засоби захисту телефонної лiнiї, комп'ютера тощо.
Засоби технiчного захисту, якi можна придбати у Києвi, Львовi, Донецьку, коштують вiд кiлькох десяткiв, сотень до тисяч доларiв. Тобто вони вiдносно доступнi, i чимало керiвникiв пiдприємств ус-пiш-но користуються ними. Це генератори акустичних шумiв, електромагнiтних хвиль, блокiратори рiзних звукопишучих пристроїв. Досвiд свiдчить, що ТЗI на 70 вiдсоткiв забезпечується саме органiзацiйнотехнiчними методами. I як правило, ре-комендацiї спiвробiтникiв департаменту, данi пiд час планових перевiрок, виконуються на 90 вiдсотках обстежених об'єктiв. У випадку виявлення серйозних порушень щодо ТЗI можливе проведення позапланових перевiрок. Керiвник на власний розсуд має вирiшити: придбати ще одне шкiряне крiсло, провести євроремонт у кабiнетi чи десяту частину цих коштiв витратити на придбання засобiв ТЗI. У Му-качевi, примiром, працюють спiльнi при-ватнi пiдприємства, що затрачають на свiй захист кошти iз шестизначними числами.
До цього слiд додати, що тiльки одна ор-ганiзацiя в Закарпаттi має лiцензiю на часткове надання послуг з ТЗI. Тому, перш нiж скористатися подiбною пропозицiєю, слiд, аби уникнути шарлатанiв та дилетантiв, ознайомитися з лiцензiєю того, хто це запропонує. "З добрих намiрiв" пiдсунутi засоби ТЗI можуть бути використанi також i з метою, власне кажучи, шпигування за вами.
Очевидно, час наївної довiрливостi, з огляду на останнi подiї у свiтi, безповоротно минає. Те, що ми легковажно могли списати комусь на його схильнiсть до параної, сьогоднi можна вважати елементарними пильнiстю й обережнiстю.

На підставі "Положення про технічний захист інформації в Україні" (затверджено Указом Президента № 1229/99) співробітники Департаменту спеціальних телекомунікаційних сис--тем та захисту інформації СБУ в Закарпатській області реалізують державну політику з пи-тань технічного захисту інформації у регіоні. Органи, щодо яких здійснюється ТЗІ, визначають підрозділ або відповідальну особу, на яку покладається забезпечення ТЗІ та конт-роль за її станом. Виконання робіт проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Закарпатська лiтературна мафiя
Дещиця з її життя

«Нарештi!» — зiтхнули ужгородськi спiсователi, радiраденькi, що по довжелезнiй перервi з порушенням статуту Спiлки i пiсля численних нагадувань з Ки-єва-центру скликаються збори, на 6 жовтня. Це той випадок, коли збори — це щастя, як дора пiсля мирування в церк-вi. Далi вiдтягувати уже нiкуди: на перенiссi — з’їзд у столицi (вiн уже, як відомо, позаду — Л.М.), куди треба деле-гувати чотирьох пись-менникiв (один вiд де-сяти) та й то обирати закритим голосуванням
...Бо зараз Спiлка — мертва
— Збори! — вiдлунили гори i видолинки.
— Збори! — зiтхнув i я, отримавши цетлик-повiдомлення на суботнi збори уже пiсля їх проведення, у... понедiлок. Декому конверт надiйшов у недiлю... Треба гадати, що запрошення розсилалися з розрахунку, аби небажанi члени були вiдсутнi. Я це вiдчув на собi i в iнший спосiб. Головуючий Василь Густi при визначеному й проголосованому регламентi виступу 7 хвилин обiрвав мої епохальнi роздуми, як зафiксував диктофонний запис, через 5 хвилин i 30 секунд, оскiльки я не махав кадильницею, не курив фiмiам, а критикував правлiння за бездiяльнiсть... Отже, в мене в запасi на майбутнi збори є 1 хвилина i 30 секунд. Я вдячний молодшому колезi за перспективу. Я його люблю старшинською любов’ю. Василь має авторитет у колективi i його упевнено обрав гурт спiсователiв своїм вожаком. Усiх давно заворожує його добродушна, романтична, з присмаком комсомольської усмiшка. Є надiя, що вiн виведе з цейтноту, тайм-ауту крайову Спiлку. Бо зараз вона — мертва. Або мертвотно-сонлива. Нульова її вага в нашому культурному процесi. Страшною помилкою було обрання 10 рокiв тому керiвником малоiнiцiативного i паперового керiвника Василя Попа. Добре висловилася поетка Надiя Панчук, що змiнився соцiум, а ми все ще вовтузимося по-старому. Колись сiрий чоловiк влаштовував усiх i вся. Упродовж такого великого строку, коли в життi суспiльства вiдбулися кардинальнi змiни, «iнженери людських душ» живуть своїм мiзером. А хто пiкнув по-русинському, шановний Василь Поп — герой! — не пiддався тиску з Києва та мiсцевої iнiцiативи, щоб виключити тих двох пiвникiв зi Спiлки. А я грiшним дiлом думав, що живу в демократичнiй Українi, де дiє Конституцiя, де iснує при всiй проблематичностi таки свобода слова i свобода полiтичних та громадянських симпатiй.
Безперечно, письменники видають книги, газети, журнали. Але це заслуга конкретних людей, i нiякої заслуги Спiлки як органiзацiї. Однi з тих видань мають резонанс (порiвняно!), iншi згризенi мишами в сирому пiдвалi одного почтенного закладу, плюс злiпленi вiдсировiлими обкладинками. Зрештою, i мишам, i тарганам, i тим паче пацюкам потрiбен духовний корм.

100 тисяч: однi жирують, iншi — 
палець смокчуть
Спiлка вiдзначила два ювiлеї — 50- i 55-рiччя. До цих дат письменники не видали так званої пiдсумкової збiрки поезiї та прози. Жодного альманаху! А як колись мрiялося вiдновити альманах «Карпати»! Писали-просили високi iнстанцiї. Та ба! Тепер нi писати, нi просити не треба. Треба просто пiдготувати. Та ба! Нiкому. Пустомельство тут не проходить. Може, немає коштiв? Є! Приблизно 100 тисяч отримала так чи iнакше, у тiй чи iншiй формi Спiлка на видання творiв її членiв. Але як її керiвництво ними розпорядилося? Тисяч 20 чи 30 — на двотомник Шевченкiвського лауреата Iвана Чендея. Добре! Ще 15 тисяч, плюс 4 пішли на видання поезiй iншого Шевченкiвського лауреата — Петра Скунця. Добре! За iнформацiєю доповiдача, на видання роману Iвана Долгоша — 10 тисяч, на видання книг Ласло Балли — 8. Стiльки ж на видання поетичної збiрки Василя Басараба, 7 тисяч — на видання Василя Густi, 3 плюс 3 тисячi — для Василя Вовчка, стiльки ж i з таким розкладом — для Юрiя Шипа. I рекордна сума для Надiї Панчук — аж... 200 гривеникiв. Але скiльки видiлив Василь Поп для своїх лiтературознавчих опусів — це секрет.
Чи могла бути альтернатива такiй витратностi коштiв? Мої колеги погодилися, що хоча б тисяч 20 треба було видiлити з цiєї солiдної суми на видання саме колективного ювiлейного збiрника поезiї i прози закарпатських творцiв шедеврiв. Iнакше — однi ситi й переситi, iншi — голоднi. Нагадаю, що наразi живих i здорових є 40 членiв. Щоправда, дехто не чекав домашнiх грошей — подався у вирiй до Америки, Iзраїлю... А як би скрасив органiзацiю альманах! Це ж i в традицiї нашого краю. Аж сперед Духновича до позавчора. Залишилися численнi мiсяцеслови Будителя, до яких сучасники ставилися скептично (наприклад, Анатолiй Кралицький), але якi вiдiграли свою роль у лiтературному процесi. А скiльки подiбних мiсяцесловiв, календарiв та альманахiв були в 20—40-х роках минулого сторiччя на Закарпаттi! Роботи бухгалтерам красного письменства — вдосталь.
Що заважало зараз створити такий колективний портрет? Лiнь. Вiдсутнiсть лiдера в колективi. Художники, скажімо, мудро розпорядилися своєю сумою: видiлених 80 тисяч вони увiбгали не у видання альбому одного свого генiя, а пiдготували колективний альбом. Загубилася своя мудрiсть спiсователiв, позичили б через порiг вiд колег, майстрів пензля. До речi, у них завжди присутня людина в Спiлцi. У нас дверi на замку. Всi пiшли на невидимий фронт. Про це влучно говорив Василь Кохан. Вiн же, а також Петро Ходанич та Василь Кухта турбувалися долею лiтературного музею при Спiлцi, що мiг би стати осередком педагогiчних читань, зустрiчей, пропаганди книги. Адже хто читає нинiшнiх письменникiв, що видаються тиражами в 100—200, в крайньому випадку 500 примiрникiв?!
Часто робота Спiлки (читай: бездiлля) полягала в проведеннi спiльних наукових (?!) конференцiй з унiверситетом, презентацiй з обласною бiблiотекою. Ясно, що це липа. Заслуга в тому не Спiлки, а названих органiзацiй. Це так собi, як «приший кобилi хвiст».

Квiнтесенцiя — вiдсутнiсть лiткритики
Назрiвали вибори i пропозицiї, що новообраному керiвництву треба розробити нову концепцiю роботи. I при цiм були рiзнi виступи, а цiцеронили майже всi присутнi. I всi вони висловлювали побажання, як вийти з кризи. Дехто, правда, рекламував свої книги, дехто освiдчування в любовi до начальства, та так, що менi подумалося про «службовий роман», але тут йшлося про перспективне видiлення для сiрої авторки великих грошей на видання «шедевра».
Проблема для органiзацiї — поповнення Спiлки талантами, а також вiдсутнiсть лiтературної критики. Тут завжди крутиться на думцi афоризм Iвана Чендея про її обласнi мiрки. Декому не сподобалося, що журналiст Олександр Гаврош любить тiльки трьох закарпатських письменникiв — Iвана Чендея, Петра Скунця i Петра Мiдянку... Але ж вiн має на це право. Шкода, що я не входжу до цього списку. Але якось переб’юся... Менi здається, що Лiдiя Повх трохи старомодна, коли стурбована, як дехто стоїть на пiрамiдi своїх книг i спогорда чи як там озирає довкiлля. Знову ж таки — це право кожного мати свою думку про себе i про колег. Якщо би це навiть про мене так сказали, чи якби мене малося на оцi, то все одно б захищав позицiю. Очевидно, право Христини Керити вважати, що видається багато недостойних книжок. Але де гарантiя, що те є високодостойним, що його таким вважає сама Христина Керита чи їй в унiсон Петро Ходанич. На мою думку, ми ще не вичавили iз себе бiльшовицький пiдхiд, тобто тiльки те, що робимо ми, є добрим, а все iнше — сяким-таким. Треба звикати до так званого плюралiзму. Воiстину, лiтературної критики немає. Але це бритва, якою легко поранити й самого себе... Хтось перелякався, що напiвлегально зiбралися на розмову десятеро русинських коломийкарiв. Це теж їхнє право...
По-дитячому згадував Михайло Рошко, як вiн уперше в життi побачив живого письменника. I по-дiловому прозвучала його пропозицiя —частiше зустрiчатися творчій братії зi студентами. Ранiшими роками чогось кафедра української лiтератури, коли її очолював той же Василь Поп, дуже боялася подiбних зустрiчей. Через те у працях лiтературознавцiв стiльки суб’єктивiзму. I стiльки клятв у вiрностi марксизму-ленiнiзму, що огидно. Провiдна тематика тогочасної кафедри — це образ Ленiна, образ комунiста, образ жовтня (мається на увазi переворот 1917 року), образ армiї-визволительки (окупантки ж!) у творчостi письменникiв Закарпаття. Яка гидотна мiзерiя!
Ще одна думка Михайла Рошка менi припала до душi: Спiлку має очолювати молода енергiйна людина, своєрiдний слуга письменникiв, i такий, що ледве витримує, — додам вiд себе, — один виборчий сезон, а далi хоче передати цю ношу iншому. Бо в нас поки що керiвник — це почесний титул на сидiння чи стояння в президiях другорядних зiбрань. На якомусь етапi менi здалося, що треба внести до статуту нашої Спiлки (через з’їзд у Києвi), щоб у Закарпаттi пожиттєво очолював органiзацiю незамiнний Василь Поп — за аналогiєю Сталiна, Брежнєва, Мао Дзедуна, Кiм Iр Сена i Кiм Чен Iра та й, зрештою, Фiделя Кастро. (Згадався гуцульський дотепник Микола Савчук, що проспiвав коломийку про кастрованого, бородатого. Слава Богу, що в нас уже кастрованих немає).

Долю премiї вирi-шують старички
Але є багато болісного. Образно висловився Петро Ходанич про «втомленi лиця» в залi. Письменник соцiально незахищений. Вiн бiдує. Зате жирiє завжди верхiвка. Згадайте лишень припочаткове: як розподiленi кошти на видання. Справдi нiяке КРУ не причепиться.
А лiтературна премiя, що давалася за своєрiдним списком. Вона в руках лiтературної мафiї Закарпаття. Два—три старички, один з яких з’їв зуби на партiйному життi в газетi, а iнший — в паплюженнi будителiв i взагалi лiтературного процесу. Ще там якась лошиця, схожа на Катерину II в iмперськiй спальнi. Ще хтось там пропагував партiйнiсть i соцреалiзм — аж на колiна впав! Отакi вирiшують долю премiї. Може, досить? Може, досить знущатися з людей, котрi будували Україну, коли тi її топтали, називаючи президента Волошина нiмецьким найманцем, прихвостнем iмперiалiзму, а видатну республiку Карпатську Україну марiонетковою державкою по сталiнському копиту «моською»?!
I при тiм дехто обласканий долею. Наприклад, Василь Кохан вiдкопав ув архiвi, що Василь Поп мав одного року аж 17 найрiзноманiтнiших прохань для нього особисто — вiд путiвок, написань передмов до... цементу. Не будьте наївними. Було, що декому премiю присудили й не за твори (їх немає), а... за керiвництво літературної студiї унiверситету. Давно це було, та присмак гiркий i досi. Бо є люди в Спiлцi, котрi лише й збирають премiї та й тiшаться. Бог їм до написання творiв: головне — премiя, головне — грошi. Хто близько бiля корита. А ще коли свиня бiля корита?!
Отже, вiкопомна подiя в життi закарпатських спісователів вiдбулася — збори. Оновлено керiвництво. А колектив очолив, повторюся, комсомольський романтик, а нинi молодий прагматик Василь Густi. Є надiї, що вмирають останнiми...
Бiля Володимира Фединишинця сидiв i його рефлексiї нотував вiдомий у культурно-мистецьких колах, а взагалi генiальний автор

Ладьо Мiшканин з Репинного

Знову про плату за електроенергiю

Останнiм часом чи не найактуальнiшим питанням, яке постiйно хвилює наше населення, є проблема форми оплати електроенергiї споживачами. Як вiдомо, електромережа всiм нав'язує укладання договорiв, згiдно з якими кiлькiсть спожитої електроенергiї обумовлюється i оплачується наперед. Ми вже подавали i точку зору на цю проблему уп-равлiння iз захисту прав споживачiв. А днями до редакцiї газети надiйшла копiя листа мешканця м. Берегово, адресована начальнику Берегiвської РЕМ п. Й. Й. Цаповичу, де вкотре порушуються питання електропостачання у нашiй областi. Читач, зокрема, як фахiвець у цiй галузi, подає i свої роздуми про проблему.
"Шановний пане Цаповичу! Я вимушений вдруге звернутися до вас i для полегшення роботи ваших пiдопiчних пояснити положення законiв України та iнших керiвних документiв щодо електропостачання.
У попереднiй заявi на ваше iм'я я просив вiдповiдно до Закону України "Про захист прав споживачiв" надати повну iнформацiю про якiсть товарiв та послуг (тобто номера ГОСТiв, ном. напругу (240 В +/- 10%) i частоту (50 Гц +/- 0,2 Гц), на що отримав вiдписку. Дозволю собi звернути вашу увагу на те, що згiдно з п.3 Постанови КМ України № 1357 "Договiр на користування електричною енергiєю" розробляється (а не механiчно переписується), що випливає з п. 28 "Типового договору", який дозволяє вносити змiни та доповнення в текст "Договору", що вiдповiдає ст. 153 "Цивiльного кодексу України".
Хочу також наголосити, що я бажаю оплачувати лише тiльки фактично використану в календарному мiсяцi електричну енергiю (згiдно з п.22 "Правил"). Звертаю вашу увагу i на наявнi протирiччя та недолiки "договорiв", укладених з мешканцями будинку № 39 пр. Геологiв у м. Берегово. У договорi у п. 4 вказано напругу 220 В, хоча у п. 3 є посилання на ГОСТ, який визначає номiнал 240 В, вiдсутнi й дати перевiрки електролiчильникiв, межею розподiлу вказано кабельнi наконечники при вводi в будинок, хоча будинок 39 є багатоквартирним, i електролiчильники встановленi на кожному гуртовому мiжповерховому щитку. А згiдно з ГОСТом i ПУЕ замiри проводяться на кiнцевих точках. Отож наш будинок є чотириповерховим, i ВРЩ установлений на зовнiшнiй стiнi будiвлi, що су-перечить вимогам ПУЕ. Тому про-вести всi потрiбнi замiри i скласти акт-претензiю, що передбачено п. 25 "Договору", просто неможливо.
Відтак прошу при складаннi тексту договору додати форму акта-претензiї, а також обумовити строки прибуття представника "Постачальника".
Сподiваюся, що всi непорозумiн-ня нам вдасться владнати.
З повагою,
ваш абонент О. М. Вавiлiн"
Це була думка нашого читача, а офiцiйну точку зору "Закарпаттяобленерго" читайте нижче.

У безлюдних Кужбеях живуть двоє сестер-iнвалiдок
Тут їх припнула... земля

До села Кужбеї Мiжгiрсько-го району, яке з небом на "ти", треба "рубати" вгору близько години. Причiм переважно глухим лiсом. Коли знайомий попередив мене, мовляв, будь уважним, бо й iз вовком можна здибатися, я лише махнув рукою. А вже пiднiмаючись, жалкував, що не маю при собi хоча б ножа, бо, перепрошую, очко піціцько тремтiло

Колись, давним-давно, село налiчувало 25 хат. Згодом однi кужбеївцi розiбрали й перевезли, iншi завалилися, ще в се-ми--восьми гуляє вiтер. Тобто люди чи повми-рали, чи розбрелися хто куди - в Сойми, Репинне, Мiжгiр'я, Майдан, Воловець... Процес переселення відбувся внаслідок ідіотської компартійної політики застійних часів про так звані "безперспективні села". Та врешті-решт не стовiдсотково обезлюднiли Кужбеї: живуть-бiдують тут самi-самiсiнькi, як перст, i вже вiсiм рокiв, двi сестри - 60-рiчна Анна i 45-рiчна Калина Бряники.

У селi вже 18 рокiв 
нема свiтла
Я поклопкав у дверi. Тиша. Вдруге. Тиша. Утретє. "Чорт вiзьми, не пощастило, мабуть, кудись пiшли. Все одно маю годину-пiвтори в запасi, почекаю", - подумалося. Та, почувши шурхiт, крiзь скло побачив стривожене обличчя. "Я - журналiст", - кажу. "То й що?!" - ледь не вигукнула горянка (я аж здригнувся!), але дверi вiдчинила. "Та нiчого, - зав'язую розмову, - у газету хочу про вас написати". Гадаю, моя фiзiономiя викликала в жiнки довiру, бо вiдразу пом'якла, запропонувавши сiсти. Аби пiдлеститися, я дав i двi шоколадки. "А вашої сестри немає?" - мав на увазi глухонiму Анну. "Нi, пiшла за грибами, я газдiвство сокочу", -трохи розчарувала, адже планував сфотографувати обох...
До болю вразила низенька, з латаним-перелатаним дахом, скромна хижка. А саме сiни, де нiде розвернутися, i кiмнатка три на чотири, у якiй в одному кутку - постiль, у другому - друга (мiж ними стiл), у третьому - пiч, у четвертому - рiзнi необхiднi речi. "Вибачте, а що в стiлькох мiхах висить?" - цiкавлюся. "Цуря (одежа) всякоє, топанки", - пояснює. Зауважте: замiсть шафи - мiхи. На стелi - чорна пляма: коли падає сильний дощ, вода тече просто... на постiль. "Нема толю, та ще й нема кому перекрити", - каже жiнка. Одним словом, за голову хапаєшся вiд тих злиднiв.
Калина, як i її батьки, народилася в Кужбеях. Була в родинi останньою, десятою дитиною. До семи рокiв не ходила (має фiзичну ваду: лiва нога коротша вiд правої, тому жiнка шкутильгає), хворiла на рахiт, але дивом одужала. Свого часу закiнчила 10 класiв. На жоднiй офiцiйнiй роботi не працювала, звiкувавши весь вiк у рiдному селi. Замiж не вийшла, дiтей не має. "Я все життя лише мучилася", - не по собi стає, коли усвiдомлюєш, що цi слова - iстинна правда.
У Кужбеях уже 18 рокiв нема свiтла. "А мали-сьме телевiзор - "Весну" першого випуску. Зблизька дивила-м його, що й дало ускладнення на очi, вiдтодi й погано виджу... А так по вечорах свiтимо гасовою лампою або палимо свiчки, айбо лише коли необхiдно. Iнакше завжди стараємося ушитко зробити до темноти i нараз лягаємо спати", - слухаю все з роззявленим ротом. "Чи чули ви щось, скажiмо, про терористичнi акти в Америцi?" -допитуюся. Калина коротко: "Чула, чула! Казали люди, що скоро кiнець свiту настане".
Встають сестри, коли "день ся робить". Наразi тримають на обiйстi цілу "ферму": одну корову (кличка Темная), одне теля, двох овець, одну козу, одне паця, одного когута i двох курей. А також - чотири кiшки i собаку. Калина бiдкається, що "досi отава не покошена, бо неє погоди, i Бог знає, чи зробиться".

"Не дасте хлiба - 
буде вам нiж у серце"
Максимум раз на мiсяць глухонiма Ан-на спускається в Сойми (Калина дуже рiд-ко, бо не може: ноги болять) за пенсiєю. Ранiше кужбейки отримували по 49 гривень, а недавно, як вiдомо, пiдвищили їм до 66. (Як тут не кинути реплiку i на адресу iнфантильних нардепiв, у котрих платня вимiрюється двома-трьома тисячами гривень i на мiльйон рiзних пiльг, або тих, у кого пенсiя нинi по 700-800 гривень. Який висновок? Гривень у вас до блуду, а совiстi, нiкчеми, - нi на цент). Часом якась копiйка капає жiнкам i з сушених грибiв, ягiд, якi сестра Євка з Мiжгiр'я возить продавати до Львова.
Харчуються самiтницi в основному вареною рiпою (картоплею), токаном з молоком, та й хлiбом, що печуть, ясна рiч, самi. "А 10 вересня Анна вiдзначала 60-рiчний ювiлей. Колачами вгощали Миколу Лучинця i його жону Марiю", - розповiдає Калина.
Усякi пригоди траплялися з сестрами, але найнеприємнiша - три роки тому навеснi. Пiднялися в Кужбеї семеро циганiв. Звичайно, з паскудним намiром - обiкрасти жiнок. Глухонiма Анна якраз картоплю садила i за роботою не побачила несподiваних гостей. Калина ж порядкувала собi коло хижi. "Дайте нам хлiба", -звернувся до неї один iз довгою бородою. "Не маю", -вiдрубала у вiдповiдь. "Бог би вас побив, ви що, воздухом живете? ! Якщо не дасте - буде вам нiж у серце", - пригрозив той i схопив до рук вили. "Тим часом другий пiшов вiдв'язувати двох баранiв, яких припнула-м на пальки, оби пасли, - пригадує Калина. - Iншi зайшли в сiни й роздивлялися, що можна взяти. Я й не кричала, бо знала, що нiхто не почує. "Уб'ють та уб'ють, єдно менi", - думаю, i побiгла за тим, котрий хотiв баранiв спустити". I раптом пролунав пострiл. Через кiлька секунд - другий. Виявилося, знайомий чоловiк iз Соймiв iшов за сиром до вiвчарiв, коли з гори випадково помiтив метушню. Подивився у бiнокль i моментально зорiєнтувався в ситуацiї, скориставшись рушницею. "Цигани так тiкали через зворину, що мало ноги не поламали!.. А я потiм довго не могла отямитися. Богу дякувати, що Бог ня хоронив вiд смертi, - хреститься жiнка. -Нiби тихе, спокiйне, але небезпечне тут життя. Хоч i звиклося, та iнколи дуже страшно".
I жiнцi спала на гадку ще одна iсторiя - зима 1999 року: "Такий снiг на Стрiтення випав, поверх двох метрiв! А то замiтувало i замiтувало. Ми дуже боялися, що хижа завалиться! Криниця звiдси за 100 метрiв, то тиждень води не мали-сьме. Постiйно, день i нiч топили снiг на шпоровi (печi) та так худобу поїли. А раз лиш семеро чоловiк вийшли до нас на лижах. Священик гойкав: "Iдiть про-вi-дайте, бо Бог його знає, чи жони живi залишилися, а може, худоба подохла... Наробилися тут соймiвцi та майданцi доста: снiг попромiтували, сiна, дров наносили!" Коли сестри прощалися з вiзитерами, то й заплакали вiд того, що ті про них не забули. А згодом снiг, каже Калина, просто на очах танув - аж дивувалися, як швидко зник.
Хоч навколо Кужбеїв - лiс, але, як не дивно, звiрi жiнкам не дошкуляють. "Коли була молодою, ведмедя щомiсяця видiла. А вовкiв стiльки бiгало, що чоловiк сам боявся лiсом iти. Кабани постiйно рiпу рили, та люди мусiли день i нiч сокотити свої грядки. I куди всi звiрi подiлися?! Мабуть, повiдстрiлювали", -задумалася Калина.

"Туристи дивляться 
на нас, як на диких"
Ще у 80-х роках у Кужбеях люди з рiзних сiл вiдповiдно 7 липня й 4 грудня святкували Iвана Купала i Введення. Народ гуляв i гостився, як мовиться, досхочу! Сьогоднi - дзвони мовчать. Хоча цьогорiч пiсля довгої перерви на Iван-день згадали давню традицiю. У село прийшли, за словами горянки, близько 150 чоловiк. Як i належить, у милiй дерев'янiй церквi, збудованiй 1935 року, священик вiдправив ранiшню i вечiрню служби. Сестри мають вiд храму ключi i ходять щонедiлi молитися. "Легше нам вiд того на душi", - пояснює Калина. Iнколи доводиться вiдчиняти церкву тим, котрi вiдпочивають у санаторiї "Верховина", - для ознайомлення з iнтер'єром. "А загалом туристи дивляться на нас, як на диких. Та й правильно! Бо живемо тут, як ведмiдь у гаврi (барлозi). Я, бувало, по пiвроку людської мови не чула, бо ж із сестрою спілкуюся жестами", - продовжує жiнка.
"Що вас держить у Кужбеях?" - запитую. "Земля, - Калина не вагалася i митi. - Позад неї тут сидимо". Самiтницi хотiли б спуститися жити в Сойми, але голова сiльради: "Де тобi, Калино, видiлю землю?! На головi ж не видiлю". А в Кужбеях обробляють сестри аж два гектари...
"А про що мрiєте?" - цiкавлюся насамкiнець. Трохи подумавши, Калина вiдповiла: "Оби зима була тепла, оби сарай, дах на хижi хтось поремонтував, оби сестра, я та й родичi мої здоров'я мали". О свята простота!
До речi, повертаючись, я заблукав. Ок-рiм того, й вимастився, по колiна в болотi був. Та почував себе щасливим. Нi, водночас i пригнiченим вiд побаченого.
Михайло Фединишинець

Найбільш імовірні причини серцево-судинних захворювань та інфаркту

Періодично у засобах масової інформації обговорюються проблеми гіпертонії й інфаркту міокарда. Учені стверджують, що основною причиною цих захворювань є поява у крові згустків, наявність холестерину та інше. Хворим признача-ються різноманітні ліки. Але в багатьох випадках поліпшення від цих ліків незначне.

Мені довелося стикнутися з цією проблемою, і я нетрадиційним шляхом дійшов висновку, що більшість хворих на серцево-судинні захворювання страждають з двох причин: збільшується негативна енергія на окремих органах, зокрема на серці і кровоносних судинах, утворюється її надлишок, а також знижується динаміка крові через зміни енергетичного стану.
Відомо, що Бог створив Людину по Своєму образу і подобі, а також, що Людина подібна до Всесвіту.
Отож, Людина створена з трьох тіл: фізичного, енергетичного, духовного — подібно до Трійці Святої. Фізичне тіло людини і Земля, і Всесвіт — одне ціле. Енергетичне тіло людини і космічне енергетичне тло теж одне ціле і від останнього наш організм одержує позитивний або негативний вплив. А духовне тіло людини (яке, ми гадаємо, є у серці) повинно бути з’єднане в одне ціле з тілом Христовим, з Духом Святим, який знаходиться серед нас. Христос дав настанову Людині, коли відходив від нас: «Ти в Мені і Я в тобі». Тому ми повинні приймати Тіло Христово — Євхаристію — у своє серце і свою кров. Про це написано так: «Якщо хто приготує своє помешкання, як світлицю, то Дух Святий прийде туди з великою радістю і там (у серці) не буде ніякого негаразду».
Будь-які біохімічні процеси, що відбуваються у фізичному тілі людини, функціонально залежать (посилюються або послаблюються) від стану енергетичного, який, у свою чергу, залежить від космічного і від духовного.
У медичних посібниках зазначається, що рецептори організму людини на основі даних аналізаторів генерують, формують та кодують імпульси, що залежно від частоти (я впевнений) надходять на певні нервові клітини головного мозку і далі відбиваються на відповідні органи тіла людини по нервових волокнах, як по провідниках. На окремих органах (судинах мозку, серці, підшлунковій залозі) ці імпульси і нагромаджуються. Надлишкове нагромадження низькочастотних імпульсів можна назвати енергетичними шлаками, які необхідно вивести. Інакше судини, клітини, тканини будуть звужуватись через енергетичний холод. Такий елемент серця, як міокард, має особливість плавно скорочуватися. Від надлишку низької частоти клітини і тканини міокарда звужені, й імпульси, які надходять від мозку, не «запускають» міокард і не викликають його ритмічної роботи, оскільки він «пригнічений» негативною енергією і в будь-який момент може зупинитися: отож настає розрив судин серця чи інфаркт.
Можливо, при пригніченні клітин міокарда енергетичним «холодом» вони не відмирають, а тільки блокуються і їх можна оживити, як клітини мамонта, знайдені у мерзлоті? 
Слід зазначити, що при надходженні низькочастотної енергії на підшлункову залозу протоки, які виділяють інсулін, звужуються через охолоджування, і у людини виникає цукровий діабет.
Коли проводиться лікування голками за методом Су-Джок і здійснюється відведення негативної енергії з будь-якого органу, то рука стає холодною. Тому з низької і високої частоти можна «виготовити» енергетичний ключ, яким можна регулювати роботу окремих органів у організмі людини. Можна також скласти, так би мовити, Таблицю резонансних частот (низької і високої) окремих елементів, подібно до Таблиці Менделєєва. І я гадаю, що подібно хімічній Таблиці елементів, де немає елементів з однаковою питомою вагою, в Космосі також відсутні об’єкти з однаковим діаметром, і немає в організмі людини органів і елементів з однаковою резонансною частотою (дві частоти).
Коли є надлишок і низької, і високої вібрації, то у людини прихована небезпека інфаркту або інсульту. Серце фізично працює сильно, а судини від енергетичного тепла перебувають у нормальному стані. Але при раптових додаткових навантаженнях можуть не витримати мікросудини серця чи мозку. Адже кажуть: був сильний і здоровий… Олімпійський чемпіон з бігу Куц був сильним, а помер від інфаркту. Майже всі хворі на серцево-судинні захворювання знають свій артеріальний тиск. Але було б дуже корисно знати і свій енергетичний стан серця та інших органів. Якщо до голок за методом Су-Джок, прикріплених на руці хворого, приєднати чутливий прилад, то можна виміряти величину двох енергетичних потенціалів. Хворий при недостатності енергії прихилявся би до дуба, а при її надлишку — до тополі чи берези.
Нещодавно повідомлялося, що деякі вчені-медики у світі вважають інфаркт вірусним захворюванням. Я ж вважаю, що він є енергетично вірусним. Лікарі-кардіологи теж часто хворіють на серцево-судинні захворювання . Можливо, вони занедужали від хворих, які мали надлишок негативної енергії? 
Слід зауважити, що ті люди, котрі в церкві часто приймають Євхаристію (Соmmuniоn), рідко хворіють на серцево-судинні захворювання. Кризовий, передінфарктний стан відійде, якщо людина безперервно близько тижня прийматиме Причастя, дотримуючись при цьому церковних правил.
На роботу серцево-судинної системи значний вплив справляє і землеробство. Якщо на даній території з любов’ю ставляться до землі, «рецептори» Землі виробляють (створюють) позитивні зони, що поліпшують роботу серцево-судинної системи. Але якщо землю обробляють погано або працюють по неділях і церковних святах, то Землею створюється безліч негативних зон, які, мов вампіри, забирають позитивну енергію людини. А якщо забрати енергію крові — утвориться «гнила кров», тобто рак.
Іншою причиною серцево-судинних захворювань є стан крові, що також повинен мати достатній енергетичний потенціал або динаміку. Носієм енергії в крові є спін (spin), що знаходиться у ядрі атомів, у даному випадку у ядрах атомів заліза гемоглобіну. Спін є вектором електромагнітного поля, і від його стану залежить прохідність середовища або елементів у середовищі. Він має дві величини: Е—електричну і Н—магнітну, що розташовані під кутом 90°, й постійно обертаються під впливом магнітного поля Землі. При обертанні двох сил утвориться третя поступальна сила — сила Коріоліса. При нормальному енергетичному стані крові прохідність по судинах достатня, навантаження на серце зменшується і високий тиск знижується. Я гадаю, що Чорнобиль явище енергетичне, і його вплив на енергетичну систему людини та енергосистему крові є негативним. Електромагнітні величини Е і Н спіну зменшуються, якщо наближаються до критичних або гранично допустимих значень — це рак крові. Тому, на мою думку, лікувати чорнобильців потрібно після, так би мовити, енергетичного відновлення.
При серцево-судинних захворюваннях важливим є і те, аби кров була чиста — без сторонніх елементів або вірусів. При високому енергетичному рівні крові людина менше піддається вірусним захворюванням, можливо, і грипу, бо кров самоочищується, абсорбуючись. У давні часи пили вино, яке тільки починало бродити, тобто воно поляризувалось на «+» і «—». До прикладу, якщо вода довго тече в рівнинній місцевості, то в ній можуть утворитися мікроорганізми і навіть віруси. Але якщо ця ж вода далі потече по гірській кам’янистій місцевості, то від динаміки тертя вода і частинки у ній поляризуватимуться на «+» і «—», а потім різнополярні частинки з’єднуються і далі через збільшення ваги випадають у осад. Мікроорганізми і віруси від мікрозарядів загинуть, а вода очиститься. Саме так у атмосфері утворюється дощ і очищається повітря після грози. Таким чином, очиститься і кров. 
Один фізик, даючи експертну оцінку Пістрялівскому радіолокатору, заявив: «Якщо цей локатор має довжину хвилі свого радіовипромінювання, яка сумірна зі зростом людини, то він (локатор) може завдати шкоду організму людини». Але я міркую інакше, бо організм людини складається з трьох основних тіл, функцій, навіть диференційного рівняння, де інтегруючі (керуючі, енергетичні) функції виконує мозок, а диференціюючі (що координують і коригують) функції — серце. Серце повинно подавати на рецептори мозку енергетичне «тепло», тоді від мозку не будуть надходити на серце екстрасистоли і не виникне аритмія. Повинен добре працювати зворотний зв’язок, бо організм людини також складається з цілого спектра резонансних частот. Будь-яка частота, що надходить ззовні, буде впливати на людину. Резонансом можна поліпшити роботу органа або занапастити його сильним сигналом. Серце має 7 Гц (по низькій), мозок — 9 Гц, очі — 11 Гц і т. д.
Дуже важливо знати резонансні частоти вірусів і їхню енергетичну картинку. Опромінювати треба тільки резонансом. Знімаючи сигнал з голок Су-Джок на комп’ютер, можна і це зробити. 
Для вирішення проблеми серцево-судинних захворювань та інфаркту в глобальному масштабі необхідно виготовити апаратуру для відкачування зайвої негативної енергії з окремих органів (міокарда, підшлункової залози) через енергетичні спінальні канали або дерматоми. А також визначити, яка допустима величина негативної енергії на міокарді повинна бути. До речі, подібну апаратуру випускають у Києві. А ще необхідно навчитися енергетично шунтувати імпульси, закривати клітини-резонатори мозку, що відбивають сигнали мозку і спрямовують шкідливі строб-імпульси на серце при нервовому збудженні, стресах та в інших випадках. 
Серце людини виконує ще одну важливу функцію — береже людину. Кінця світу, скоріше за все, не буде, але буде переміна життя на Землі. Багато говорять, що буде виверження величезного вулкана в Англії, але тоді загинуть всі. Христос казав: «Залишаться тільки вибрані». Як їх відрізнити? Це ті, хто одухотворив своє серце шляхом систематичної молитви і прийняття в своє серце Тіла Христового — Євхаристії. Яким же чином на Землі залишаться обрані до райского життя? Учені стверджують, якщо на Землі де-небудь стається землетрус, то створюються різноманітні гармоніки (частоти), від яких у цій місцевості гине якийсь вид мікроорганізмів. До слова, при землетрусі у Бухаресті в нашій місцевості зник «травневий жук» (жаль, що не колорадський).
Серця тих, у кого буде відсутній позитив від молитв, зупиняться, а душа, подібно до електронів, перейде тунелем в інший простір. А ті, хто одухотворив своє серце, залишаться на Землі, бо зміниться власна резонансна частота при впливі сигналу ззовні.
Але перед цим, як написано в Біблії, Бог одухотворить серця звірів, аби не загинули і потім змогли жити в «злагоді» з людиною. Одухотворене серце звіря блокує злі наміри його мозку. 
Отож для вирішення проблеми серцево-судинних захворювань необхідно визначити критерії (рівень) достатньої або необхідної величини низькочастотної і високочастотної енергії на серці та інших органах; створити апаратуру, подібну до апарата мікрохвильової терапії, для швидкого та інтенсивного відкачування надлишку негативної енергії від серця при критичному стані; розробити методику блокування, шунтування строб-імпульсу, тобто сильного сигналу, який іде від рецептора головного мозку через окремі нервові клітини-резонатори головного мозку, з метою одержання безпечного розсіяного сигналу; розробити біохімічні ліки, які мають високий позитивний енергетичний потенціал, як-от ферроплекс, що звільняє судини від звуження шляхом подачі енергетичного тепла; розробити методику лікування серцево-судинних захворювань, цукрового діабету в санаторіях і кардіоцентрах шляхом занурення рук хворого в високополяризовану рідину і вмивання хворого цією ж рідиною, передачі енергії на серце і підшлункову залозу через спінальні канали (меридіани) на руках і дерматоми на обличчі. А на завершення хочеться процитувати Псалом 103 «Умастити лице єлеєм, Хліб серце чоловіка укріпить».

Мирон Бакася,
інженер з обслуговування повітряного руху