Геннадій Москаль: «Протистояння в обласній раді закінчиться 10-го жовтня»

Протистояння в обласній раді, що відійшло на задній план у зв’язку з візитом на Закарпаття Президента України, наступного тижня знову стане для області подією номер один. 10 жовтня відбудеться сесія ради, на якій серед іншого розглядатиметься й питання про довіру її голові. В контексті подій довкола облради часто згадується облдержадміністрація, тому ми попросили коментарі від Геннадія Москаля

«Усе переплелося у цьому конфлікті — особисте, державне, майнове…»
— Геннадію Геннадійовичу, як, на вашу думку, можна назвати події, що відбуваються останнім часом в обласній раді — зведення особистих рахунків, політичний реванш, підготовка до виборів?..
— Я б назвав це простіше — буря в склянці води. Не зібралися депутати на сесію — зберуться іншого разу, ніякої трагедії тут немає. Подібне час від часу стається навіть у парламенті. А в нас почалися звинувачення, гучні політичні заяви… Навіть на початку минулого тижня, коли сесію відмінив суд, висловлювалися претензії, в тому числі на адресу облдержадміністрації. Причому в такому цікавому контексті, що в когось відібрали лісосіку, позбавили заробітку. Усе переплуталося в цьому конфлікті — особисте, державне, майнове… А знаєте, що він нагадує збоку? Звичайну мишачу вовтузню! Мені дуже сподобався вислів, сказаний колись першим Президентом України: «З таким мисленням, як у нас, ми скоро «доколупаємося» навіть до мишей»… Ну зібрали депутати, яким не подобається голова ради, підписи — хай собі голосують на здоров’я і обирають нового. А не наберуть потрібної кількості голосів — залишиться Іван Іванчо. Йде нормальний політичний процес, а ми наробили лементу на всю Україну і звинуватили незрозуміло в чому всіх і вся. Леонід Кучма абсолютно правий, коли сказав, що проблеми Закарпатської облради — внутрішні справи депутатів, у яких вони мають розібратися самі.
— А яка, на вашу думку, причина протистояння?
— Мені видається, все це має давнє коріння. На попередні сесії з 74 депутатів на засідання регулярно з’являлися лише 52—54. Уже тоді треба було бити на сполох. Остання сесія відбулася в квітні, і відтепер з депутатами практично ніхто не працював. Подивіться, що собою являє депутатський корпус на Закарпатті. Це не моноліт, а мала би бути чітко сформована більшість зі своїм координатором, яка б зібралася на засідання, незважаючи на всі «підступи» меншості. А так — хтось із депутатів невдоволений керівництвом, у когось свої амбіції... Усе це наклалося одне на інше і, як снігова лавина, призвело до конфлікту й протистояння.
— І яку позицію у цьому протистоянні зайняв губернатор?
— Я зайняв чітку позицію невтручання. Хіба сьогодні уряд втручається в роботу Верховної Ради? Це внутрішні проблеми депутатів. Облдержадміністрація займається своїми справами і працює в нормальному режимі. Як показав візит Президента, ніяких претензій до її роботи немає.
— Проте вас таки намагалися втягнути в конфлікт.
— Так, причому з усіх сил. Радили критикувати голову ради чи покарати депутатів (лікарів, міліціонерів і т.д.), які не з’явилися на сесію. Але ж це не є повноваження адміністрації. Якщо я почну тиснути на депутатів, образно кажучи, звозити їх до ради на УАЗику, вони перші подадуть на мене до суду. Отоді адміністрація дійсно виявиться втягнутою у конфлікт. Повторюю: я зайняв чітку позицію невтручання — спокійно дивився перше «кіно» (по-іншому не можу назвати засідання) і лише під час «другої серії», коли влаштований біля трибуни мітинг псевдопатріотів став виходити за межі розумного й дозволеного, змушений був покинути зал.

«Кому це вигідно? Подивіться, хто збільшив тиражі своїх газет і безкоштовно кидає їх у поштові скриньки»
— Останні події якось вплинуть на подальші відносини між адміністрацією й радою?
— Ні. У мене особисто немає конфлікту ні з І.Іванчом, ні з жодним із депутатів. Депутати самі мають обрати собі лідера. Залишиться сьогоднішній — будемо й далі співпрацювати з ним, оберуть іншого — працюватимемо з іншим.
— Протистояння в раді викликало чималий резонанс у місцевій пресі…
— Так, доходить до кумедного — навіть під двері моєї квартири безкоштовно приносять «Європу-Центр» і «Старий Замок». Я спочатку гадав, що це лише для мене як губернатора (от наївний!), а виявляється, роздають усьому під’їзду. Зверніть увагу на заголовки газет — «Путч», «ГКЧП», «Реванш» і т.д. Нагнали на простих людей такого страху… Хіба в області сьогодні зупинилися заводи, не працюють дитсадки й школи чи зникли продукти? Який же це путч? Немає ніякого реваншу, ніяких антипрезидентських сил, лемент вчинився абсолютно на голому місці. Щодня я їжджу з робочими поїздками по області, зустрічаюся з сотнями людей і ніхто з них не порушує тему обласної ради. Під час візиту Президента у простих селян від вдячності за відбудоване житло світилися очі, усі дякували Леоніду Кучмі за надану допомогу, і ніхто не питав про якийсь конфлікт серед обласних депутатів. Людей це просто не цікавить. Є лише кілька політиків, які штучно роздмухують конфлікт, аби заробити на ньому політичний капітал. Кому це вигідно? А ви подивіться, хто мало не вдвічі збільшив тиражі своїх газет і безкоштовно кидає їх у поштові скриньки. На це витрачається купа грошей…
— Минулого тижня вам, мабуть, довелося пережити не дуже приємні хвилини. У конфлікті в раді звинуватили адміністрацію, знову пущена в хід карта «закарпатець — не закарпатець»…
— В одному з інтерв’ю я вже говорив, що перебуваю на Закарпатті в ролі невістки, котра завжди винувата, що б не робила. Якщо сьогодні виник конфлікт у обласній раді, до чого тут адміністрація? Хто «посягнув» на раду? Самі ж депутати. Говорять про шантаж, «викручування рук» при зборі підписів. Я всім казав і ще раз повторюю: якщо комусь погрожували, шантажували, — звертайтеся в УМВС, СБУ, обласну чи Генеральну прокуратуру. Винні, якщо вони дійсно є, мають бути покарані. На моє переконання, кожен депутат, зважаючи на свою посаду, просто зобов’язаний мати принципову позицію і не відступати від неї. А якщо такої позиції нема, то тут, вибачте, немає й теми для розмови.
А щодо «закарпатець — не закарпатець», то це мене дійсно прикро вразило. Особливо, що подібні «звинувачення» висувають народні обранці. У сесійній ж залі не лише я був не закарпатцем. Хтось живе в області десятиліттями, дуже багато для неї зробив і вважає себе місцевим, хоча народився не тут, у когось дружина з іншого регіону… Так можна дійти до дуже небезпечної межі. Подібні закиди нагадують мені 30-ті роки у Німеччині, коли євреїв примушували носити спеціальні нашивки. Може, й мені начепити пов’язку, що я не закарпатець? Це й так відомо — під час мого представлення на теперішню посаду біографію друкували всі газети. Але хіба місце народження має якесь значення? Все це роздмухується псевдопатріотичними силами, які втрачають у регіоні позиції. І втрачають закономірно, бо отримали їх, не маючи ні довіри народу, ні відповідного інтелектуального потенціалу. Ось вони й сподіваються такими, м’яко кажучи, не дуже благородними методами кинути на мене тінь, оскільки інших зачіпок не мають.
— І останнє питання — як ви вважаєте, коли закінчиться протистояння всередині обласної ради?
— На сесії 10-го жовтня. Я переконаний — протистояння закінчиться незалежно від результатів голосування.

Провів інтерв’ю Ярослав Галас

С. Ратушняк: «Патріотизм» Іванча за шість місяців коштуватиме закарпатцям понад мільйон доларів»

(З прес-конференції для центральних ЗМІ)

n Запитання: «Сергію Мико-лайовичу, чи є така нагальна потреба у зміні керівника обл-ради за півроку до виборів?»
По-перше, пан Іванчо був «витягнутий» у депутати по Берегівщині буквально «за вуха». Екс-губернатор С. Устич був щоранку в шоці від тієї кількості грошей, які в черговий раз перекидалися «під Іванча». На сьогодні тисячі виборців поставили підписи під звернення «про відкликання Іванча з депутатів», свої підписи поставили і всі депутати та голови районної і сільських рад Берегівського району. Таким чином, Іванчо не має підстав вважати себе навіть середньоланковим депутатом. Потім слід пам’ятати про політичне зрадництво Івана Васильовича — від запеклого комуніста, демократа, сепаратиста і до сьогоднішніх погроз про намір увійти і очолити чергову партію і блок В. Ющенка. Тобто його політичне кредо — «лягати» під будь-яку партію, лиш би залишатися «на верху» біля корита влади. А те,що для нього влада — це корито, більш ніж очевидно. Іванчо чи не найбагатша людина в краї, а з огляду на його офіційну зарплатню, то він вже десять років тому мав померти від голоду. Саме я протягом трьох місяців після призначення Г. Москаля, якого я цінував і шанував ще за часів, коли він був молодим перспективним полковником міліції і якому й по сьогодні довіряю, наполягав на необхідності співпраці Іванча і Москаля. Також вважав, що попередникам потрібно було зайняти більш урівноважену позицію, аби «не горіла на злодієві шапка». Не судилося. Якщо ж відверто, то позиція Іванча нічого спільного з патріотизмом не має, а перебуває чисто в економічній площині. Його завдання більш ніж прозорі, але не для широкого загалу.
Насамперед, його завданням є не допустити ревізію грабіжницької приватизації об’єктів державної і комунальної власності від 1991 року по всій області, де є купа зловживань, й Іван Васильович зі своєю сім’єю виявиться чи ненайбільшим приватизатором у області. Потім не допустити до документів про скупівлю (за мідяки) земель під майбутню транснаціональну автомагістраль «Лісабон—Київ», де кожний гектар землі, придбаний за сто доларів США, перетвориться в 100 000 і навіть мільйон доларів. Не допустити до обнародування те, що всі закарпатці вже близько трьох років переплачують за споживання газу на користь сина Івана Васильовича, не дати викрити зловживання, пов’язані з діяльністю страхової компанії «Карпати». А це монопольне панування вздовж кордонів, насильницьке страхування в ОВІРах, ДАІ, при отриманні гуртових ліцензій і т. д., і т. п., що дає «патріоту» достатку на шість мільйонів гривень щороку. Тобто півроку утримання при владі дасть Івану Васильовичу понад мільйон таких непатріотичних і приземлених американських доларів. До цього слід додати піврічний бюджет на утримання кишенькового апарату ради, а це 460 000 грн., близько тридцяти працівників, десятки телефонів, автомобілі і таке інше, які будуть використані саме для виборів Іванча і Балоги. Ось вам і ціна так званого «патріотизму». Якщо додати до цього відверті наклепи на мене, які Іванчо озвучує сам і через своїх кримінальних посіпак із зграйки псевдоафганців, додати «його» місцеві ЗМІ, створені зрадниками і злодіями, то стане зрозуміло, що Іванчо — не хто інший, як політичний «вовк у овечій шкурі».
Що стосується чуток i плiток з приводу моєї партiйностi, то я був i залишаюся безпартiйним. Щодо ситуацiї в облрадi, то це СДПУ(о), як i представники iнших партiй, мене пiдтримали, а не навпаки, i я вважаю це нормальним процесом.

Розбірки по-слободянюківськи...

Постійній комісії обласної ради 
з питань регламенту депутатської етики 
та адміністративно-територіального устрою
ЗАЯВА
2 жовтня цього року, після рішення зборів Ужгородської міської організації ветеранів війни в Афганістані, на яких було обрано нового в. о. голови І. В. Мельникова, під час процедури передачі легітимних прав на офіс по Православній набережній, 20 у присутності колишнього голови міської організації Ю. П. Бєлякова і голови Української спілки ветеранів війни в Афганістані С. М. Слободянюка, депутата обласної ради, останнім було зроблено вчинок, не сумісний зі званням депутата обласної ради. 
Сергій Слободянюк насильно увірвався до офісу, при цьому погрожуючи, обзиваючи всіх «свинями» і «скотами», нагадуючи, що він є депутатом обласної ради і комусь доведеться відповідати, зателефонував до міліції і сказав по телефону таке: «До вас звертається депутат обласної ради, пан Слободяюк Сергій Миколайович. На офіс міської організації ветеранів війни в Афганістані, Православна набережна, 20, здійснено напад невідомими особами, які тут усе трощать і всіх б’ють».
Відповідально заявляємо, що ніхто на офіс напад не робив. Передача прав на офіс по Православній набережній, 20 проводилася цілком на законній підставі, згідно з рішенням зборів міської організації. 
Після надання пояснення працівником оперативно-слідчої групи міськвідділу міліції С. Слободянюк, З. Геюшев, І. Мельников та О. Марченко були запрошені в міськвідділ до пана Ребрея. У розмові С. Слободянюк постійно нагадував присутнім, що він є депутатом облради. 
Вважаємо дії депутата упередженими, некоректними, спрямованими на дискредитацію цілого депутатського корпусу обласної ради і ущемлення прав виборців м. Ужгорода. 
Згідно з регламентом роботи обласної ради просимо комісію розглянути поведінку депутата С. Слободянюка, дати їй оцінку й винести рішення.
Усі підтвердження щодо факту нетактовної поведінки депутата С. Слободянюка передані до Ужгородського міськвідділу міліції.
* * *
P.S. Ось так тюменське чудо, що проголосило себе «закарпатським патріотом», валютник з «п’яного базару» рветься до влади. Це саме той Ублюдянюк (Слобода), який від валюти і рекету сховався свого часу за афганське посвідчення, згодом за підтримки (і не тільки хорошими словами) такого тепер йому ненависного Рати очолив обласне товариство. Згодом, стелячись по-пластунски перед тим же Р., пропхався до міської ради. Поклявся, як це він вміє і не раз робив, у відданості — дістав посаду секретаря. Настав час «підчищати хвости». Зраджує «братві», що під його чітким керуванням рекетувала, чистила хатки, машини і т.ін. Під виглядом «любові» до афганців рвонув під себе «п’яний базар», ринок на Легоцького, магазин на «Шахті». Плює на рішення суду про недійсність приватизації останнього. Органи не бачать. У ході становлення «політиком» почав чистити хвости біографії. Шляхом кримінальної підробки документів продукує собі фальсифікований атестат про середню освіту. На його базі продукує собі диплом заочної міліцейської (!) академії. Депутати піднімають це питання на сесії — органи не чують. У ході цих подій за підтримки і за гроші того ж ненависного Рати стає депутатом Верховної Ради. Потім, за наполягання тих, кого сьогодні поливає брудом (Сембер та інші), пропихується до облради. Також, побіжно, кримінальним чином «підставляє» Рату, позбавляючи його законно обраної посади. 
У Верховній Раді «лягає» під О. Мороза . Чого б ні — при владі. Зараз захоплено поливає того брудом. Плазував перед Лазаренком і звів його з міською командою, про що зараз кричить ніби хтось інший привів його до Павла Івановича. Коли бездара рекетна пхала своє немите жерло до мерського міста, бігала і «лягала» під Устича, під Медведчука, до Волкова... Аякже — при владі. Останні два роки проповзав під Балогою і Іванчом. Тепер їх здав і почав поливати. За їхньої згоди і підтримки створили листок «ПОЛІТИЧНОЇ УБЛЮДОЛОГІЇ» під назвою «Репортер». Благо, в приміщені ОДА є багато дописувачів. І держкомпідприємець Гладовський, і «аграрник» Цаплокоз (вочевидь, Микола Іванович Андрусь спокусився на аграрний слоган, призначаючи його на сільськогосподарську посаду), і «уболівальники» за долю ветеранів та інші «специ», що за державні кошти, автомобілі, приміщення телефони і оргтехніку розраховуються з Державою пишними словами на «підтримку» і «вірність» обраному (ким?) шляху. Ось так, Геннадію Геннадійовичу, Вас обставили і дурника з Вас ліплять,а Ви хочете результатів. 
Ідеологи від КДБ з апетитом вживають блага, вкрадені від держави, від Рати, від афганських вдів і сиріт. Не гидують і афганськими санаторіями та сирітськими гуманітарками. Мета у Бидла одна — до влади і красти. Всі засоби хороші. Ніяких заслуг немає. Жодна з політсил не пригріла. «Трупортер» (чи щось на кшталт «Рупортер») — і блювати на всіх. Може, хоч так помітять. Справи Геббельса живуть і перемагають — брехати, брехати і ще раз брехати. Поки суди за численні і систематичні наклепи, — диви, якийсь лошок і клюне.
К. Народний

Віктор Черепанін: «Іван Іванчо не реалізував себе як керівник обласної ради»

Вперше в Україні законодавчий орган області два рази поспіль не може зібратися для проведення чергової сесії. Вперше народними обранцями ігноруються розпорядження голови облради. Відкрито, перед своїми виборцями, депутати дають об’єктивну оцінку роботі керівника представницького органу області Івана Іванча. Нарешті знято табу на тему, яка до цього часу обговорювалася тільки можновладцями в кулуарах, банкетах та інших недоступних для пересічного громадянина заходах. Живий струмок справжньої демократії підняв брудне простирадло над темними сторонами роботи тих, хто відповідальний перед народом за свої вчинки. А він, народ, повинен і зобов’язаний знати цих «героїв» і кому «дякувати» за жалюгідне існування. Жебрацтво як було, так і залишається. Народ як вимирав, так і досі вимирає. Як терпів, так і терпить. Казав один герой кінострічки: «Червоні прийдуть — грабують, білі прийдуть — також грабують, куди ж християнину податися?» 

Ситуацію в депутатському корпусі обласної ради коментує депутат від Виноградівщини 
Віктор Черепанін
На нас за масштабами чекає не менш страшна катастрофа, ніж в Америці, через геноцид проти власного народу з боку окремих кланів усередині системи влади. 2001 рік для закарпатців став першим роком вимирання, або іншими словами «смертність перевищила народжуваність. Усі ми усвідомлюємо, що це є результат газдування або соціально-економічного розвитку як на макро, так і на мікрорівні економіки. Думаю, мабуть, і цей фактор вплинув на прийняття депутатами рішення щодо недовіри голові ради.
Розвиток сьогоднішньої ситуації в обласній раді бере свій початок з тих часів, коли весь депутатський корпус було кинуто прямо чи опосередковано на боротьбу з інакомисленням. Нинішній голова облради Іван Іванчо на якусь мить «забув», що використання механізмів державного впливу для усунення політичних опонентів розхитує засади функціонування системи державного управління, адже в подібних випадках у чиновника спрацьовує інстинкт самозбереження і для народу його вже не вистачає. Повторюється «старий як світ» принцип: « пани наверху б’ються, а внизу у хлопців чуби тріщать». Іванові Іванчу не потрібно було ставати на бік облдержадміністрації чи СДПУ(о), а займати позицію обласної ради. На жаль, у Івана Васильовича «спрацювали» амбіції, що призвело до ще більшого загострення політичної ситуації в краї і різкого спаду активності роботи депутатського корпусу, а відповідно і погіршення життя народу. Як наслідок, усі, так би мовити, етапи політичної нестабільності депутати пронесли із собою у серці. Вони відчували їх у роботі, при вирішенні питань депутатської діяльності, навіть у родинах. Це врешті-решт і примусило їх поставити крапку у випробуваннях перед своєю моральною стійкістю. 
Хочу відверто і зі всією відповідальністю заявити: у депутатів є достатньо сил і енергії, щоб прийняти рішення з будь-яких найскладніших питань. Але є Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким будується робота облради. Для вирішення питань, які стосуються роботи цілого господарського комплексу області, депутатам необхідно збиратися не рідше одного разу на квартал. Ось цього «не рідше» не дотримується голова облради Іван Іванчо, хоча проблем в області вистачає. Це, в першу чергу, питання наповнення бюджету, працевлаштування, соціальний захист, медицина, освіта і культура тощо. І для вирішення цих проблем сесію необхідно скликати не рідше одного разу на місяць. А у нас сталося так, що депутатів на засіданнях профільних комісій у прямому розумінні «закидують» проектами рішень, які портебують попереднього детального аналізу. Депутат не в змозі глибоко вникати в суть конкретних питань, не кажучи вже про контроль виконання своїх же рішень.
Неодноразово і в комісіях, і в індивідуальному порядку Іванчу пропонувалося змінити графік проведення сесій і засідань профільних комісій і дотримуватися ст. 7 Закону «Про статус депутатів місцевих рад», де чітко зазначено, що: «Рада народних депутатів та її органи сприяють депутатам в їх діяльності шляхом створення відповідних умов, забезпечення депутатів документами, довідково-інформаційними та іншими матеріалами, необхідними для ефективного здійснення депутатських повноважень, організують вивчення детутатами чинного законодавства, досвіду роботи рад». Цей абзац виконується десь на 30 %. Тому про ефективне виконання депутатами своїх повноважень не може бути і мови. 
Скажімо, якщо заглянути в бюджет, до його уточнених показників, то згідно з проектом рішення ми в черговий раз виділяємо 70 млн. гривень на проведення розрахунків з завершення реконструкції будівлі під пункт тимчасового утримання незаконних мігрантів. Але відповіді, що зроблено на сотні тисяч гривень, виділених радою для цієї реконструкції, ми не отримали. Натомість є інформація, що біля реконструкції виростають справжні «конструкції» у два-три поверхи. Не одержали ми чіткої відповіді і 340 тис. гривень, які виділяються на оплату транспортних та комунальних послуг: скільки машин нараховує автопарк? Скільки коштів витрачено і таке інше? Або скажімо, на благоустрій площі перед ОДА з фонду непередбачуваних видатків виділялося 200 тисяч гривень. А «коштувала» вся площа понад мільйон гривень. І таких прикладів багато. 
Ми не можемо називати конкретних винуватців подібних фінансових «ребусів» — це повинні робити інші структури, але все це необхідно було відслідковувати керівництву облради і тримати ситуацію під постійним контролем. 
Депутатам, як і всім закарпатцям, набридли політичні ігрища. Думаю, народні обранці змушені будуть поміняти ситуацію кардинально. У нас в обласній раді багато достойних людей, які готові до будь-якої посади на обласному рівні. Це Василь Варцаба, Володимир Гісем, Сергій Ратушняк, Володимир Сливка, Федір Вовканич, Іван Курах, Михайло Беца, Юрій Чомоляк та інші. В іншому разі нам усім доведеться потім відповідати перед своїми виборцями. Краще пізно, ніж ніколи. Може, Іван Іванчо хороший депутат і добра людина, але мова йде про сьогоднішнього керівника облради. На цій посаді з якихось причин він себе не реалізував достатньою мірою.

Як «Барва» «розбирається» з конкурентами...

Чи може підприємство з 2-мільйонним активом бути банкрутом? Виявляється, може. Тим більше, якщо дехто, намагаючись утримати монопольне становище на ринку, робить усе можливе для того, аби будь-яким чином «задушити» своїх конкурентів. І це підтверджується листом до редакції від директора МПП «Петрол» з Мукачева.

Лист до редакції
«МПП «Петрол» зареєстроване 5 березня 1996 року. Його засновником та власником є Василь Цицей. Предмет діяльності підприємства — оптова та роздрібна реалізація паливно-мастильних матеріалів. За 1997 рік товарообіг МПП становив 3400000,00 грн. Своєчасно сплачувалися до бюджету податки.
Усі проблеми підприємства почалися від того часу, коли службовим дорученням Мукачівської ДПА від 13 січня 1998 року призначено перевірку МПП «Петрол» на підставі того, що при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства у 1997 році допущені порушення податкового законодавства, в результаті чого до бюджету не надійшли значні кошти. Відповідно за протоколом було вилучено всі бухгалтерські документи за період від 1.01. 97 по 1.01. 98 щодо діяльності підприємства. На підставі постанови прокурора м. Мукачево від 13 січня 1998 року проведені обшуки у власника МПП «Петрол» В. Цицея та його дружини Р. Соколової, яка на підприємстві не працювала. Під кінець січня того ж року було порушено кримінальну справу за фактами. 
У той же час листом від 16 січня 1998 р. Мукачівське міжрайонне управління податкової поліції ДПА в Закарпатській області на наше звернення повідомило, що згідно з вказівками прокуратури м. Мукачево зупинено фінансово-господарські операції МПП «Петрол». Нафтопродукти вилучені та передані на відповідальне зберігання до закінчення податкового розслідування. 21 січня 1998 р. за постановою помічника прокурора м. Мукачево накладено арешт на майно власника МПП В. О. Цицея, а також на майно підприємства, де б воно не знаходилося. За протоколом про накладення арешту на майно від 27 січня 1998 року прокуратурою Мукачева накладено арешт на нафтопродукти, які знаходилися на зберіганні на кількох нафтобазах. Відтак Мукачівська ДПА приймає три рішення про застосування фінансових санкцій за порушення вимог податкового законодавства: перше на суму 505060 грн.; друге — 2332850 грн.; третє — 55405 грн. За порушеною кримінальною справою прокуратурою м. Мукачево була призначена перевірка бухгалтерських документів МПП «Петрол», за результатами якої прийнято рішення про стягнення донарахованих платежів та застосування фінансових санкцій на загальну суму 9 596 грн.
Тоді МПП «Петрол» звертається до арбітражного суду Закарпатської області про визнання нечинними усіх попередніх рішень Мукачівської ДПА. Арбітражний суд порушує провадження у справах і визнає недійсними такі рішення Мукачівської ДПА. Мукачівська ДПА не змирилася і звернулася до арбітражного суду щодо стягнення обидвох сум з підприємства. Проте ці позови залишилися без розгляду через відсутність доказів, суд визнав нечинним рішення Мукачівської ОДПІ про застосування штрафних санкцій на суму 55405 грн. Також визнано недійсним рішення КРУ м. Мукачево від 20 березня 1998 року «про стягнення донарахованих платежів та застосування фінансових санкцій» у повному обсязі. Але разом з цим 15 листопада 1999 року за позовом Мукачівської ДПІ арбітражним судом порушено провадження справи «Про банкрутство МПП «Петрол».
14 вересня 2000 року кримінальна справа по обвинуваченню директора МПП «Петрол» за ст. 148-2, ч.3 за ухилення від сплати податків постановою прокуратури закривається за ст. 6 ч. 2 через недоведеність фактів.
МПП «Петрол» звернулося до Мін’юсту щодо дій Мукачівської ДПІ та прокуратури як таких, що паралізували діяльність підприємства. 5 березня 1999 року надійшов лист, у якому повідомлялося таке: «Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та інтересів громадян, підприємств, які охороняються законом …, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами своїх обов’язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, заподіяні неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету». Мукачівська ДПІ повною мірою використала надані їй права. Ось тільки права малого приватного підприємства були чомусь забуті.
МПП «Петрол» 18 вересня та 2 жовтня 2000 року звертається до арбітражного суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних підприємству Мукачівською ОДПІ, але в обох випадках суд позовну заяву повернув без розгляду. 
Тоді ми звернулися із заявою до Європейського суду із захисту прав людини. Постановою арбітражного суду від 6 листопада 2000 року МПП «Петрол» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, згідно з якою підприємство зобов’язане забезпечити передачу ліквідатору бухгалтерської документації. Але вона вилучена ще 13 січня 1998 року і не повернута по сьогодні. До ліквідаційної маси не зараховані нафтопродукти, які перебувають під арештом, не проведена і їхня ревізія та оцінка.
Власник майна В. О. Цицей звернувся до арбітражного суду та прокуратури зі скаргами на дії учасників ліквідаційної процедури МПП «Петрол», але відповіді немає. Відповідно до постанови арбітражного суду від 6 червня 2000 року у справі «Про банкрутство МПП «Петрол» строк ліквідаційної процедури — 12 місяців — закінчується 6 .11. 2001. Мета одна — ліквідувати МПП «Петрол».
До слова, кримінальна справа № 7101798, порушена прокуратурою м. Мукачево у січні 1998 року проти Цицей та Соколової, тягнеться по сьогодні. Справу втретє відправлено на додаткове розслідування».
Копію цього звернення власник МПП «Петрол» направив на розгляд до голови ОДА Геннадія Москаля. За словами зневірених керівників підприємства, вони сподіваються, що нова влада допоможе їм віднайти справедливість. Чесно кажучи, висновок тут напрошується один: робиться усе можливе для того, аби не відшкодовувати підприємству завдані збитки, а також не повертати нафтопродукти, вартість яких на сьогодні становить 2 млн. 352 тис. грн. Отож банкрутом визнають підприємство, у якого актив — дай Боже кожному. Як це так?
Усе просто. Згадайте, хто був у цей час при владі в Закарпатті. Чи міг хтось у цій ситуації протистояти балогівській «Барві» з її бензиновим бізнесом? Про яку чесну конкуренцію могла йти мова? З конкурентами розмовляли тільки мовою сили.

Почім сьогодні клоуни на мукачівському політринку?

В місті над Латорицею в політику ко лем не бавиться. То п’яниця гіркий з перепуженими очима, што після п’ятої півдеци переходив лем на теми про «Чорные дыры в атмосфере». Коли падав, сегінь, на писок, то лопотав про комунікації, Христа їм, а коли на спину — то нараз про атмосферу. То у кіргізів є такий епос — што видить, про то і співать. Кажуть, же суть там артисти — по три дні та три ночі співавуть. Айбо то на трезвляк.
Дале, після Василя, пушла епоха складовщика. Бродяга, книжку ані єдну не прочитав у житті, — не було коли і нашто. Гроші хотів. Фурт. Аж трясся ночами. Мало в бігах поблудив, пак дійшло му до тями, што треба таблицю ділення вчити, а ще писати процес «ділення» на магнітофон і відеокамеру. Хвала Богу, треба лем єдну гомбичку натиснути. Прибив ментів чіношно. Ще й нині не єден ся трясе, — «Кілько брав і кого трепав?».
Ай бо пофартило му читаво. Так, ги у казці, Іван-дурень — стрілив він стрілу з складу — трафив у жабу Іршавську, і повезла го та жаба на стадіон у Київ. На стадіон. Булший, ги у Баркасові. А асфальту коло нього — ги у дурака махорки. Одповзав рачки, протер нагавиці на колінах, — ай бо крісло царське дустав. Жабу верли у Чехію. Складовщик у губернії загаздував, а стула вадь мула якогось верли на Мукачів. Скоро ситуація поміняться. Вшитким зрозуміло, як то буде. «Бив кул — лишився стул». «Потрібні зміни» — писав прощений Чорновіл. Народ почався готовити. Претендентів є доста — правда, мало з розумом. Уже ся гостив з групов пудтримки офіціант Боднар. Не біда, што має 2 класи «образования». Опосля губернатора з 8 класами вечірньої школи лем осел у Мукачеві не захоче стати газдов. Вадь — ...здов. І повісти нам усім — «Будь здоров!». А ще вповів ушитким, же будуть го пудтримувати і Москаль, і Медведчук, і Буш. Мамма мія! Тулько людей — єдного телепня. Видно, дуже, небіг, тяжкий і фурт паде, што треба го пудтримувати нараз трьом.
Мишко Карпатський