РЕВОЛЮЦІЯ (якою так лякала опозиція) ВІДБУЛАСЯ
Владу це не налякало
Час «Х» було призначено на 15.00 16-го вересня. Комуністи, соціалісти і «Батьківщина» оголосили про повстання, кінцевою метою якого мала би стати відставка Президента. Тривалий час у тіні відсиджувався Ющенко, очікуючи відповіді від Кучми на свій ультиматум. Нагадаємо, Президент, згідно з вимогами Ющенка, мав приструнити Медведчука (у його поривах під тиском зліпити парламентську більшість), а також дати зелену дорогу створенню коаліційного уряду. Кучма ющенківський ультиматум проігнорував і той вирішив приєднатися до опозиціонерів під час революції. Щоправда, «Наша Україна» участь у виступах брала занадто опосередковано. Зокрема це могли відчути ужгородці, бо наш обласний центр «повстання» також не оминуло.
Контрпропаганда
Влада таки підготувалася до революції. Керівництво змоталося за кордон. З телеканалів та радіо лунали заклики не піддаватися на запрошення опозиції. Наводилися приклади, коли в натовпі гинуть люди. Відповідну заяву зробила міліція. Лунали звернення релігійних керманичів, які ніби виступають проти насилля. Провладна преса отримувала спеціальні «темники» від медведчукової Адміністрації, у яких зазначалося, як і про що потрібно говорити і показувати. Усе це повинно було сформувати думку про те, що опозиціонери це — якісь насильники і збоченці, а влада піклується про безпеку народу. Забулося інше. Що опозиція це також народ. А нині це, до всього ж, більшість народу.
Як це було в Ужгороді
За кілька годин до акції на пішохідному мості роздавали безкоштовні газети й запрошували прийти поматюкати владу. О 15.00 на Театральній було трохи менше тисячі людей, із яких половина есбісти, журналісти та зіваки в очікуванні провокацій. По черзі виступали комуністи, соціалісти, тимошенківці та співчуваючі. Говорили досить тихо, але впевнено — «Кучму геть!». Виговорившись на Театральній, мітингуючі вирішили ознайомити зі своїм ставленням до Президента і обласну владу, тому колона рушила до Народної Ради. Влада до народу не вийшла. Кажуть, була відсутня. Ще десь з півгодини над старим містом лунало «Кучму геть!» (трохи далі волання вже деформувалися і чулося, як «Кучма гей»), а потім все стихло. Подібне було і в Мукачеві, де поматюкати владу зібралося близько 500 чоловік. Прапорів «Нашої України» видно не було.
Як це було в Києві
Провладне телебачення (іншого в нас і немає) показувало «повстання», як досить непомітну подію. Ще й наводилися цифри кількості учасників. Не більше 50 тисяч. По усій Україні. Це або щоб людей надурити, або щоб Президент не дуже боявся. Однак того дня ні Кучми, ні глави уряду Кінаха в Києві не було. Народу ж зібралося понад 100 тисяч тільки у самій столиці (це вже цифри організаторів «повстання»). Лозунги традиційні — «Кучму геть!». Наговорившись на Європейській площі, колони вирушили до Адміністрації Президента. Там же вирішили отаборитися і прямісінько на шосе розклали намети. У туристів побавитися пікетникам не дали. Вночі прибігли дужі хлопці від міліції — і за кілька хвилин табору вже не було. А принагідно ще 60 опозиціонерів для профілактики кинули за грати. Відважна Юля Тимошенко ватажку руйнівників табору надавала по писку і сказала, що той заслужив, бо його «орли» зовсім безсовісні — пенсіонерів та інвалідів віддубасили. Тим не менше, зруйнований табір опозиціонери більше не відновлювали. І взагалі вирішили перенести акції на 24 вересня, а поки що збирають підписи за відставку Кучми.
Реакція
Опозиція перший бій програла. Протестанти закликали лідерів світової спільноти не йти на контакт з Кучмою в обмін на економічні та політичні поступки з його боку. Вони закликали голів держав не запрошувати нашого Президента на саміти й офіційні зустрічі, а також відстежувати внутрішньополітичну ситуацію у країні, направляючи до України спостерігачів. Своє звернення опозиція обгрунтовує тим, що Президент , який своєю діяльністю зробив нестерпним життя 48 мільйонів громадян України, є «батьком» безпритульності, хвороб, наркоманії дітей, ініціатором створення кланів і кланових ЗМІ.
Леонід Кучма, схоже, не налякався і поводиться так, ніби нічого не сталося, мовляв, нехай там собі базікають що заманеться. І все ж, міжнародний імідж України знову попсовано. Деякі іноземні дипломати наважилися покритикувати Кучму, але радикальних протестів з їхнього боку не було. Чому? Бо Захід розуміє, що втрачає Україну. Акції опозиції призвели до того, що Київ лягає під Москву.
Підтримка Росією Президента України Леоніда Кучми в момент політичної кризи в Україні «повинна грунтуватися на жорстко зумовлених принципових умовах». Про це говориться у поширеній в середу заяві директора Інституту країн СНД Костянтина Затуліна, який оцінює нинішню українську кризу як «шанс для Росії» отримати гарантії захисту своїх інтересів. Він вважає, що в обмін на свою підтримку Москва має право вимагати від Кучми гарантованого виконання таких принципових умов: «федералізація і демократизація України, надання державного статусу російській мові, церковна єдність у лоні Московського Патріархату, дотримання прав і свобод росіян та русинів».
У нинішній ситуації, як вважає Затулін, «Росія повинна перейти до політики жорсткого захисту своїх інтересів аналогічно процесу протверезіння російської політики стосовно Грузії». Нагадаємо, що захищаючи ті свої інтереси, Росія готова бомбардувати Грузію. Тепер цілком ясно, що нинішня революція — це не просто політика, а геополітика. І схоже, ми таки ляжемо під Росію.
Петро Гойс
Репліки
Як підставили Кучму
Цікавий орган є в нашій державі. АП — Адміністрація Президента. Коли мова про імпічмент — немає Закону, коли мова про слідчі комісії — немає Закону, а те, що немає Закону «Про Адміністрацію Президента» і ні словом, ні духом про це в Конституції — нікого не хвилює. Так ось, хтось з нових керівників цього неконституційного органу порадив гаранту втекти 16-го з держави, потім дати вказівку руйнувати намети і арештувати 64-х учасників. Далі під тиском громадськості затриманих відпускають, позбавивши волі на 1—7 доби... А якби АП очолювала людина, дійсно віддана Президенту, вона б йому порадила не тікати з держави, оголосити про свою інформованість щодо подій, про готовність зустрітися і вести діалог з опозицією. І самому дати наказ: «Негайно звільнити затриманих!» Не сталося, бо дуже до вподоби комусь його підставляти?
Як підставляють Москаля
Дещо дивна кадрова політика відбувається навколо генерал-губернатора Г. Москаля впродовж останнього року... Так, приміром, затесався в ряди аграріїв спеціаліст з контрабанди і приховування чималих коштів за кордоном Іштван Ц. Ну, дехто вирішив — раз прізвисько Цаплокоз, то вже і фахівець в аграрному секторі... Ні фраса там не зробивши, вже протискується до заступника начальника управління з якогось туризму чи чогось навколо цього. Протягом останнього року тричі вчинив на себе замах і навіть сам себе пограбував. Цікаве тут інше. Ходить цей молодик по виборах (7-ме з семи місце на міській дільниці), всюди його писок серед спонсорів, підприємців, громадських активістів. Він же дописувач у листівці «Репортер». Помітили? Держслужбовець і спонсор, чиновник і підприємець. А це ЗАБОРОНЕНО ЗАКОНОМ, шановні. До речі, й останні постріли в під’їзді, де його «упритул» розстрілювали (і, як завжди, жодного разу не влучили), пролунали зі зброї, яку йому подарував у 1998-му році Ублюданюк (він же «Контужений», він же «Слобода», він же професор з «п’яного базару»). Користуючись держтелефонами, прикриваючись ім’ям самого Москаля, чинить тиск на СБУ, міськвідділ ВС і т. ін., аби знайшли тих, чиї імена він вказує. А це ті люди, яких Цаплокоз роками обкрадав у своїй «підприємницькій» діяльності...
Міцні кадри в ОДА, що й казати.
П.О. Сторонній
И тут Йосю понесло...
В Ужгороде недавно выборы прошли. По результатам «головой» городской власти стал В. Погорелов. И первым, кто зашёл в кабинеты власти, стал... (никогда не догадаетесь) первый «хозяйственник» сембернара и маргинала — Иосиф Повхан. Ну и, как полагается, по-хозяйски заметил, что лето упущено..., мол, бля... (по вопросам, разумеется, подготовки коммуникаций города к зиме). Йося, после твоего «триумфально-победоносного» рулевания на этой же ниве в течение 4 лет ЭТО хозяйство за четыре следующих года нет никаких шансов спасти. Да и какие вообще могут быть проблемы в городском коммунальном хозяйстве, если им (хозяйством) заправлял сам Иосиф. «Ужгородприбором» уже позаправлял — нет «Ужгородприбора» ни на карте города, ни вообще на карте Украины. Всё правильно — как у тёзки Сталина — «Нет человека — нет проблем». Так держать! Успех не за горами. Единственное, кому не повезло, так это ужгородцам. Формулу «Иосиф есть — тепла нет» мы уже проходили. Буржуйки, фуфайки, телогрейки и валенки, как пионеры — «Всегда готовы!!!»
С. Варошский
|
