|
У очікуванні красивого фіналу
Це важко уявити, але лише на 17-му чемпіонаті світу дві
найтитулованіші збірні — Бразилії і Німеччини — проведуть
свою першу очну зустріч на світових першостях. Приміром, ті
ж збірні Іспанії та Кореї жереб зводить ледь не на кожному
ЧС, а бразильці й німці завжди з’ясовували свої відносини
заочно.
Так уже виходило, що вдалий для однієї з цих футбольних
супердержав чемпіонат світу закінчувався провалом іншої.
Залишилося з’ясувати, чи зможе команда Фьоллера виграти для
своєї країни четвертий титул кращої у світі і наздогнати за
цим показником бразильців, або збірна Сколарі стане
чемпіоном вп’яте і буде впевнено лідирувати у цьому
принаймні до 2010 року. Судячи з результатів і гри,
показаної німцями і бразильцями, другий варіант здається
ймовірнішим.
Тричі підряд вийшовши до фіналу, Бразилія повторила
досягнення Німеччини, яка грала у вирішальних матчах
світових першостей 1982, 1986 і 1990 років. Бразильці з
німцями провели найбільше матчів на чемпіонатах світу і
спільно володіють рекордами за кількістю виступів. Дивно, що
з 14 фінальних матчів, які відбулися після Другої світової
війни, лише один (!) обійшовся без участі Німеччини чи
Бразилії (ЧС-1978). Отже, нічого дивного, що Бразилія і
Німеччина нарешті зустрілися. У фіналі.
Нагадаємо, бразильці на шляху до фіналу виграли всі шість
матчів, тоді як Німеччина оступилася у груповому турнірі в
матчі з ірландцями, зігравши внічию — 1:1. Гол Роя Кіна у
доданий час так і залишається єдиним, який пропустив Олівер
Кан. З іншого боку, бразильці забили вже 16 м’ячів, і лідери
атак Роналдо й Рівалдо — відповідно з шістьма і п’ятьма
забитими голами — є кращими бомбардирами турніру.
Тим більше, що Німеччина, яка показує нудний футбол,
зазвичай у фіналах видає досить цікаву гру. Згадаймо хоча б
фінал чемпіонату світу 1986 року, коли лише геніальний пас
Марадони на хід Бурручаги не дозволив команді Франца
Беккенбауера дотиснути аргентинців. Через чотири роки
Беккенбауеру і його підопічним це все-таки вдалося, і
активна наступальна гра німців принесла в кінцівці зустрічі
нехай спірний, але пенальті і переможний гол.
Ну і не можна забути 1974 рік, коли Німеччина і Нідерланди
видали приголомшливе видовище, яке почалося голом на другій
хвилині у виконанні Нескенса, а завершилося черговим голом
«майстра добивань» Герда Мюллера. Та й перший переможний
фінал збірної ФРН у 1954 році виявився красивим і
результативним: з рахунком 3:2 була подолана найсильніша на
той час Угорщина. Про 1966 рік і говорити марно: додатковий
час, шість голів, скандальне взяття воріт за вказівкою
Тофіка Бахрамова — вражень від «англійського» фіналу
очевидці отримали безліч.
Бразильці виходили у фінал рідше, ніж ФРН і Німеччина, однак
діяли там ефективніше. У 1958, 1962 і 1970 роках їм не було
рівних, тому чемпіонські титули сприймалися за належне, і
навіть у фіналах бразильці знущалися з суперників. Лише у
1994 році довелося попотіти, але в серії післяматчевих
пенальті (перших й останніх у фіналах світових першостей)
удача відвернулася від Баджо і компанії.
Зі смутком у Бразилії згадують лише 1998 рік, коли за
«відсутності-присутності» Роналдо Зідан і збірна Франції не
залишили каменя на камені від команди Маріо Загалло. Ще була
катастрофа 1950 року, коли переповнена «Маракана», яку
заповнили 200 тисяч уболівальників, була шокована поразкою
від Уругваю. Але та зустріч формально вважалася не фіналом,
а матчем фінального групового турніру, від якого залежала
доля чемпіонського титулу.
Отже, історичні факти свідчать про те, що 30 червня, о
14.00, нас очікує матч-окраса чемпіонату світу 2002 року.
Бразилія — Туреччина — рідке повторення
В історії світових першостей до цього були лише чотири
випадки, коли збірним доводилося двічі зустрічатися в рамках
одного турніру. Ось усі ці випадки:
1954 рік: Угорщина — ФРН — 8:3 (група); ФРН — Угорщина — 3:2
(фінал);
1962 рік: Бразилія — ЧССР — 0:0 (група); Бразилія — ЧССР —
3:1 (фінал);
1982 рік: Італія — Польща — 0:0 (група); Італія — Польща —
2:0 (півфінал);
1994 рік: Бразилія — Швеція — 1:1 (група); Бразилія — Швеція
— 1:0 (півфінал).
Примітно, що у жодної з команд у цих «спарених» матчах не
вдалося виграти двічі.
Півфінали
25 червня: Німеччина — Корея — 1:0
26 червня: Бразилія — Туреччина — 1:0
Матч за 3-тє місце
29 червня: Корея — Туреччина (УТ-1 — 13.50)
Фінал
30 червня: Німеччина — Бразилія (УТ-1 — 13.50)
Усі фінали ЧС
Уругвай 1930
1/2 фіналу: Аргентина — США — 6:1; Уругвай — Югославія — 6:1
Фінал: Уругвай — Аргентина — 4:2
Італія 1934
Матч за 3-тє місце: Німеччина — Австрія — 3:2.
Фінал: Італія — Чехословаччина — 2:1.
Франція 1938
Матч за 3-тє місце: Бразилія — Швеція — 4:2.
Фінал: Італія — Угорщина — 4:2.
Бразилія 1950
Вперше і востаннє на ЧС не було фінального матчу — звання
чемпіона визначалося в груповому турнірі.
1. Уругвай — 5
2. Бразилія — 4
3. Швеція — 2
Швейцарія 1954
Матч за 3-тє місце: Австрія — Уругвай — 3:1.
Фінал: ФРН — Угорщина — 3:2.
Швеція 1958
Матч за 3-тє місце: Франція — ФРН — 6:3
Фінал: Бразилія — Швеція — 5:2.
Чилі 1962
Матч за 3-тє місце: Чилі — Югославія — 1:0.
Фінал: Бразилія — Чехословаччина — 3:1.
Англія 1966
Матч за 3-тє місце: Португалія — СРСР — 2:1.
Фінал: Англія — ФРН — 4:2.
Мексика 1970
Матч за 3-тє місце: ФРН — Уругвай — 1:0.
Фінал: Бразилія — Італія — 4:1.
ФРН 1974
Матч за 3-тє місце: Польща — Бразилія — 1:0
Фінал: ФРН — Нідерланди — 2:1.
Аргентина 1978
Матч за 3-тє місце: Бразилія — Італія — 2:1.
Фінал: Аргентина — Нідерланди — 3:1.
Іспанія 1982
Матч за 3-тє місце: Польща — Франція — 3:2.
Фінал: Італія — ФРН — 3:1.
Мексика 1986
Матч за 3-тє місце: Франція — Бельгія — 4:2.
Фінал: Аргентина — ФРН — 3:2.
Італія 1990
Матч за 3-тє місце: Італія — Англія — 2:1.
Фінал: ФРН — Аргентина — 1:0.
США 1994
Матч за 3-тє місце: Швеція — Болгарія — 4:0.
Фінал: Бразилія — Італія — 0:0, по пенальті — 3:2.
Франція 1998
Матч за 3-тє місце: Нідерланди — Хорватія — 1:2.
Фінал: Бразилія — Франція — 0:3.
Хто зробив собі ім’я на ЧС-2002
На таких великих зборах футбольного бомонду, як чемпіонат
світу, можна легко втратити репутацію, що для професійного
футболіста має велике значення. Гарна репутація означає
більше шансів хапонути яку-небудь міжнародну індивідуальну
нагороду, отримати роботу у хорошому клубі і високу
зарплату. Усвідомлюючи це, кожен учасник ЧС прагне показати
свої позитивні сторони.
Вразив усю планету своєю непохитною завзятістю кореєць Ан
Чжун Хван. Не зумівши реалізувати на перших хвилинах матчу з
Італією пенальті, він не опустив руки, продовжував атакувати
і домігся гола у додатковий час. Правда, ефект його вчинку
вийшов негативним — «Перуджа», за яку він виступав, вирішила
відмовитися від його послуг. Але це дрібниці — Ан без
проблем знайде собі роботу.
Не в останню чергу додав собі очок англієць Даріус Вассел.
Запаморочлива кількість і якість його фінтів вигідно
виділяли його на тлі того ж нехитрого Хескі. Їхній напарник
по атаці Оуен являє собою приклад людини, чия репутація яка
була до чемпіонату світу, такою і залишилася. Не підвів
нікого, але нічого особливого теж не показав.
Серед людей, які зненацька втратили репутацію на цьому
чемпіонаті, варто відзначити парагвайського воротаря
Чилаверта. Те, що він витворяв на воротах у матчі з
Іспанією, викликало загальний подив...
Цього року довелося махати своїм хвостиком Девіду Сімену,
який пропустив найбезглуздіший гол від Роналдіньо. Утім, на
нього навряд чи спустять усіх собак в Англії. Дістанеться
Бекхему, якого справедливо обвинувачують у першому
пропущеному голі. Ніжки-то забирати у ігровому моменті
такого матчу не варто.
Подвійна доза загубленої репутації дістається Роналдіньо
Гаушо, якого напевно незабаром викуплять з «ПСЖ». Навіть ті,
що знають усе про талановитого «малюка», були приємно
здивовані його новою зачіскою, яка вигідно відтіняє
горезвісні верхні зуби, за які Роналдіньо у прозвали
Чупакаброю.
Виявляє ретроградство і теж стає усе менш шанованим Йозеф
Блаттер. Президент ФІФА завзято протидіє введенню
відеоповторів, хоча і визнає, що рефері частенько
помиляються. Ну не хоче великий махінатор бути першим. Ну що
ж, першим буде хтось інший, але все одно буде.
У хорошому плані варто відзначити Гюса Хіддинка, тренера
збірної Кореї, і навпаки — аргентинську збірну, котра стала
головним розчаруванням турніру. У трьох матчах вони зуміли
забити лише два голи.
Рей Мерсер: «Я позбавлю
Кличка зоряної хвороби»
Безжалісний Рей Мерсер уже всіма думками в майбутньому
двобої з Ленноксом Льюїсом. Він жадає повернути собі
залишений ним одинадцять років тому пояс чемпіона світу за
версією WBO. Єдиний, хто може зупинити його, — Володимир
Кличко.
«Очевидно, що йому для удару правою потрібен простір, щоб
мати змогу розмахнутися. Моя робота буде полягати в тому,
щоб бути до нього якнайближче і не дозволити йому тримати
мене на кінчику свого джеба. Думаю, найслабкіше місце Кличка
— це невміння діяти в ситуації, коли його б’ють. Є багато
здоровенних хлопців, що тільки виглядають великими, але,
якщо щось не так, вони з гуркотом падають. Це буде жорстокий
бій».
Рей «Merciless» (Безжалісний) Мерсер
Вік — 41 рік
Зріст — 185 см
Вага — 110 кг
Розмах рук — 196 см
Народився – Нью Йорк
Мешкає — Джексонвіль, штат Флорида
Тренер — Хенк Джонсон
Клуб — «Седрік Кушнер Промоушен»
На професійному ринзі провів 35 поєдинків. 30 виграв, 22
виграв нокаутом, 4 програв, 1 завершив унічию.
Титули:
Колишній інтерконтинентальний чемпіон за версією Міжнародної
Боксерської Федерації (1990).
Колишній чемпіон Північноамериканської Боксерської Федерації
(1990).
Колишній чемпіон світу за версією Всесвітньої Боксерської
Організації (1991 — 1992).
Володимир «Steelhammer» (Сталевий Молот) Кличко
Вік — 25 років
Зріст — 198 см
Вага — 110 кг
Розмах рук — 200 см
Проживає — Гамбург (Німеччина)/Київ (Україна)
Народився – Сонячне (Казахстан)
Тренер — Томмі Брукс
Клуб — «Universum Box-Production»
На професійному ринзі провів 38 двобоїв, 37 виграв, 33
виграв нокаутом, 1 двобій програв.
Титули:
Колишній інтерконтинентальний чемпіон за версією WBC (1998,
2000).
Колишній інтерконтинентальний чемпіон за версією WBA (1999 —
2000).
Колишній чемпіон Європи (1999 — 2000).
Дійсний чемпіон світу за версією WBO (2000).
Рейтинг WBO (на 09.06.2002)
Володимир Кличко
1. Джамiл Мiклайн
2. Вiталiй Кличко
3. Ламонт Бревстер
4. Девiд Туа
5. Деннi Вiльямс
6. Олiвер Маккол
7. Гуфі Вiтакер
8. Луан Краснiджi
9. Фрес Окендо
10. Рей Мерсер
|
