Літак не розкіш, а транспортний засіб!

Ужгород — Київ: 2 години — 200 гривень?

Приблизно такими тезами можна ілюструвати указ нового міністра транспорту про зниження цін на внутрішні авіарейси у два рази з 1-го липня.

Наразі політ з Ужгорода до столиці чи навпаки коштує 405 грн. Наскільки реальною для закарпатців є можливість літати до Києва залізними птахами за 200 гривень ми поцікавилися у фахівців.

Начальник служби пасажирських перевезень Олег Чеборек повідомив таке.

Ужгородське обласне авіапідприємство наразі не займається реалізацією авіаквитків, оскільки агентство з їхньої реалізації Ужгородська міська влада здала в оренду ТзОВ «КийАвіа», хоч і не мала на це законних підстав (триває суд). Останні й займаються реалізацією квитків і, за словами О. Чеборека, на кожному квитку мають 6— 8 % прибутку (близько 40 грн.). Авіапідприємство ж не отримує навіть орендної плати за приміщення, на обладнання якого свого часу було витрачено 150 тис. грн. Крім того, від знижок, які, на прохання Закарпатської ОДА, надаються компанії «КийАвіа», підприємство недоотримує щороку 130 тис. грн. Жодної копійки не отримали також за прийом авіарейсів Президента і чимало грошей ще боргує МНС за прийом літаків під час двох повеней. Начальник служби перевезень сподівається, що зниження тарифів на квитки дасть змогу збільшити кількість пасажирів і таким чином відродити авіацію і Ужгородський аеропорт зокрема.

Директор «КийАвіа Закарпаття» Борис Саркісов:
— Ми займаємося тільки реалізацією квитків, а ціна формується із вартості оренди повітряного судна, вартості палива, обслуговування в аеропортах тощо. Для того, аби знизилася ціна на квитки, треба, щоб усі ці послуги також стали у два рази дешевшими. Щодо рейсу «Ужгород — Київ — Ужгород», то підприємство стало його замовником тільки на прохання Закарпатської ОДА. Якось так склалося, що Ужгородське авіапідприємство не мало і не має власних повітряних суден. Отож, для виконання цього рейсу ми були змушені шукати літак за межами області. Рейси почалися 18 серпня минулого року літаком

АН—24. До того 8 місяців авіарейсів на Київ не було зовсім. Однак, коли збитки від рейсу сягнули понад півмільйона гривень, оскільки літали по 5-6 пасажирів, ми були змушені змінити літак на Л-410 (17 пасажирів), як на більш економний. Вартість повного рейсу приблизно 1600 у. о. (8 500 грн.), якщо поділити на вартість квитка 395 грн., то виходить, що тільки для того, аби розрахуватися з авіакомпанією та службами, які забезпечують виконання рейсу, треба, щоб 11 чоловік полетіло з Ужгорода до Києва і стільки ж повернулося. На жаль, такої кількості пасажирів нема, тому рейс збитковий. Однак збитки частково покриваються за рахунок тих знижок, які нам надає аеропорт (30 %). Звичайно, для нас це можливість знизити свої витрати, але аеропорт через це не добирає ті кошти, які мав би отримувати. Наразі невідомо, за рахунок чого можна зменшити вартість квитка. Треба зауважити, що навіть до 1991 р., коли до Києва можна було полетіти за 15 карбованців, внутрішні авіарейси завжди були дотаційними. Просто тоді існував такий «монстр», як «Аерофлот», який займався абсолютно всім, що стосувалося авіації, і за рахунок міжнародних рейсів підтримувалися внутрішні. Можливо, новий міністр має намір зробити щось подібне.

Так чи інакше, але не дуже віриться, що навіть за 200 грн. закарпатці будуть літати до столиці. Адже для більшості це все ще занадто дорого, і літак таки вважатиметься розкішшю, а не транспортним засобом.

P. S. До речі, як повідомила Марія Коновська, начальник відділу статистики послуг, транспорту та зв’язку обласного управління статистики, протягом поточного року, порівняно з аналогічним періодом минулого, кількість пасажирів, перевезених авіатранспрортом, зросла удвічі.

Іван Колодій

«Гроклін-Карпати» розпочне будівництво фабрики в Ужгороді вже наступного місяця

У камінному залі ОДА відбулася зустріч Геннадія Москаля з генеральним директором ТОВ «Гроклін-Карпати» Збігнєвом Джигалою та президентом фірми «Інтер Гроклін-Авто» Маріушом Новаком, котрі, як уже неодноразово повідомляли обласні ЗМІ, планують відкрити на Закарпатті фабрику з пошиття чохлів для сидінь автомобілів. На зустрічі був присутній і народний депутат України Сергій Ратушняк.

Як повідомили в прес-службі ОДА, головна тема розмови між польськими інвесторами та представниками влади — технологічні моменти у підготовці до будівництва фабрики. Серед іншого порушувалося й питання про різні чутки, що періодично виникають довкола відкриття виробництва. Одна з них — начебто ужгородська міська влада взагалі не зацікавлена в польському інвестиційному проекті, вартість якого — 10 млн. євро. У зв’язку з цим інвесторів навіть намагалися переконати перенести виробництво з Ужгорода в інше місто Закарпаття.

Геннадій Москаль і Сергій Ратушняк запевнили керівників фірми у повній підтримці проекту як з боку обласної, так і ужгородської влади. В ході розмови питання про чутки й домисли було повністю знято.

За словами Збігнєва Джигали, будівництво корпусу фабрики розпочнеться в Ужгороді вже наступного місяця, а запуск виробництва планується на вересень 2003 року. Відкриття фабрики з пошиття чохлів для сидінь автомобілів дасть обласному центру до 6 тис. робочих місць.

Ізраїльтян зацікавили тячівські солоні озера

Днями Закарпаття відвідав представник Ізраїльської фірми «Оренат ЛТД» Шалон Доек, який займається інвестиціями в галузі туризму. Як повідомили в прес-службі ОДА, у вівторок, після ознайомчої поїздки по області, гість зустрівся з губернатором краю Геннадієм Москалем.

Як відзначив на початку розмови Ш. Доек, на Закарпатті його увагу привернули насамперед солоні озера в Тячівському районі, довкола яких доцільно розвивати туристичну інфраструктуру, а також кілька мальовничих місць на Берегівщині, де варто побудувати готельний комплекс. За словами Ш. Доека, в цілому Закарпаття має непогані туристичні перспективи, однак належному розвитку галузі перешкоджають дві речі – проблеми, що виникають при перетині кордону і відсутність розважальних закладів. Адже будь-який турист, що приїжджає на відпочинок, левову частку свого часу витрачає на відвідини історичних та культурних пам’яток, купівлі сувенірів і розваги. Проте, за словами Ш.Доека, позитивні зміни в цьому плані на Закарпатті вже почалися, і якщо він відчує підтримку обласної влади, то зробить усе можливе, аби закріпитися на Закарпатті й привести сюди своїх економічних партнерів.

Наприкінці розмови Ш.Доек зізнався, що на Заході досить поширене уявлення про Україну як про ненадійного бізнес-партнера. Однак, відвідавши Закарпаття, він на власному досвіду переконався, що це абсолютно помилковий імідж, і, повернувшись додому, переконуватиме в цьому своїх колег.

Одяг зi Сваляви — на експорт

Всього лише пiвроку тому на занедбаних пiдприємствах «Торгмашу» вiдкрилася швейна фабрика. Однак її вироби стали конкурентоспроможними i на зовнiшньому ринку. Дитячий та верхнiй жiночий одяг, крiм торговельних точок нашої та сусiднiх областей, постачається також на експорт, зокрема в Нiмеччину, Францiю, Англiю. Поки що тут зайнятi тiльки 90 квалiфiкованих модельєрiв, швачок, iншого персоналу. Та коли справи й далi йтимуть так добре, кiлькiсть робочих мiсць та зарплатня суттєво зростуть.

Чи вирішиться доля “Берегівського”

Незважаючи на те, що в Берегові діє кілька відомих на всю Україну виноробних підприємств, доля найстарішого з них — радгоспу-заводу “Берегівський” під загрозою банкрутства. Радгосп випускав колись високоякісні марочні вина. На рахунку заводу понад 40 медалей та відзнак міжнародних конкурсів. Він має унікальні підвали для зберігання вина. Актуальне питання про те, аби радгосп-завод “Берегівський” знову нормально запрацював буде порушено на 2-й сесії міської ради, яка відбудеться у липні. Адже з 38 підприємств, розташованих на території Берегова, заборгованості з виплати зарплати має і радгосп-завод “Берегівський”, який боргує своїм працівникам понад 40 тис. грн.