Iменини «Пса»

День народження — свято спірне: букети, подарунки, тости, застiльнi пiснi провокують винуватця свята пiдбивати пiдсумки; дискутувати з внутрiшнiм голосом про сенс життя i рахувати зморшки на обличчi власного дзеркального вiдображення. Тому варто пам’ятати: iменинник вартує делiкатного ставлення
Ужгородськiй музичнiй фармацiї «Всерединi пса» 13 вересня виповнився 1 рiк з дня заснування (Валерiй Кучерук, екс-«Олово»: спiв, музика, поезiя, iдеї, екстатичнi стани. Стас Попович, екс-«Елегантно зiпсованi»: бас-гiтара, шаленства, iдеї. Олексiй Попов: гiтара, iдеї, богемний спосiб життя. Iван Бабущак: барабани, саунд («звук» українською, iнодi потойбiчний). Вони грають разом 364 календарнi днi, але вже встигли виграти третє мiсце на конкурсi «Червона Рута» у Києвi у травнi цього року. Влiтку ви могли чути їхнiй сольний концерт у кафе «Кактус» в Ужгородi. «Всерединi Пса» грали також у Львовi у вiдомому клубi «Лялька» разом iз своїми друзями — мукачiвським колективом «Бард».
Поганий той пес, котрий не знає, звiдки дує i як пахне вiтер. А вiтер тепер дує з Європи, де шаленiють вiд аутентичної музики. Ситуацiя там майже феєрична: мандрiвнi факiри, цигани, акини, барди, менестрелi, гайдуки... одного ранку прокинулися знаменитими.
Нашi «Пси» розумiються на святi. Якою б рiзноманiтною з точки зору стилю не була б їхня музика, де джаз, рок-н-ролл, класичнi та естраднi iнотацiї змiшанi в алхiмiчних пропорцiях, вона має мiцну, певну основу — закарпатську, точнiше, карпатську фольклорну традицiю, котра пульсує в кожному аккордi. Так у доброго актора на сценi крiзь грим проступають жили на лобi.
Наразi «Всерединi Пса» готується велика концертна програма за участю не лише наших iменинникiв, а й їнiх друзiв зi Львова та Мукачева.
Аби записатися на професiйному рiвнi, їм бракує лише грошей. Хочеться сподiватись — це не фатальна проблема.
Невiдомий скептик пустив колись в народ думку про те, що вся українська естрада не варта одного паризького шофера таксi. Схоже, у нашому мiстi мешкають поважнi конкуренти поважного таксиста.
В. Гуцул

Фотокамера ціла, постраждали лише фізіономії

Минулого тижня у Москві власники журналу «Ом» організували вечірку, і ось що з цього вийшло. 
На вечірці було багато VIP-персон шоу-бізнесу і не менше представників преси зі своїми камерами. Спокійний плин артистичної тусні раптом був порушений. Побачивши направлений у свій бік об’єктив, Земфіра, без зайвих слів, підбігла до фотографа й заїхала йому по «фейсу». Але папараці, ним виявився «вільний художник» (такий собі Джусто), швидко розібрався у ситуації і дав співачці здачі, після чого, не очікуючи продовження «розмови», швидко ретирувався. Розлючена Земфіра почала розшукувати кривдника у натовпі, але дарма...
Кажуть, що пані Рамазанова не заспокоїлася й до цього часу. Вона жадає сатисфакції і одержима бажанням знайти фотографа, для чого навіть звернулася за допомогою до організаторів вечірки. Подейкують також, що фотограф, дуже наляканий, і тепер шукає заступництва у Кобзона. Подейкують... зА МАТРЫАЛАМИ КЕ.ЕМ.РУ

Таємниця Шакура

7 вересня 1996 року в Лас-Вегасі у перестрілці смертельно поранили Тупака Шакура, відомого американського гангс-репера та актора. Через 6 днів на сьомий не приходячи до тями він помер, що породило багато таємниць і загадок. 
Сімка супроводжувала Тупака усе життя — від народження (16 червня — 1+6=7) і до моменту вистрілу — 7 вересня. Йому було 25 (2+5=7) років. Час смерті — 4.03 (4+3=7). Цей же час фігурує у одному з його кліпів, де годинник у сьомому номері готелю показує 4.03. Він випустив 7 сольних альбомів, у групі музиканта було 7 чоловік.
Сімка символізує закінченість чого-небудь або, навпаки, початок. Недарма Бог створив землю за 7 днів. А така кількість сімок, особливо у останні дні життя Тупака Шакура, говорить про те, що він виконав свою місію у цьому світі.