Найцінніше нищиться на Закарпатті щодня

Коли ми говоримо про економічний потенціал регіону, то , звичайно ж, маємо на увазі мінеральну воду та ліс. А коли ми говоримо про найцінніші речі? Це вже щось із історичного, духовного і неповторного. Тобто, реліквії. У нас все ж є реліквії, якими ми можемо гордитися, і які повинні цінувати. Це унікальні дерев’яні церкви…
Але ми ними не гордимося і не цінуємо їх. Як розповів журналістам мистецтвознавець Михайло Сирохман у прес-клубі ринкових реформ, Закарпаття — найнасиченіший регіон у світі за кількістю давніх і неповторних дерев’яних церков. Тільки в старій дерев’яній церкві можна відчути неймовірну духовну енергетику. Чехія купила від нас п’ять церков і вивезла до себе. Нині вони там стали Меккою для туристів. А у нас лише в одному Міжгірському районі таких церков понад 30. І що? Вони з кожним днем стають все занедбанішими. Вже не доводиться говорити про те, аби встановити якісь таблички по всій області, де розташовані такі унікальні пам’ятки. Чи хоча б розробити карту з позначенням таких місць. Один тільки приклад. Надунікальна церква в Гукливому протікає, і дощ заливає іконостас, якому немає ціни. Ми пишаємося тим, що десь збудували нову церкву, схожу на кремовий торт, у якій стіни бездарно розмальовані “халтурниками” і на псевдоколонах висять пластмасові квіти. Ми радіємо з того, що ця бездарна нова церква була побудована на місці старої церкви — буде більше місця для людей. Але ж не в місці річ. Ми загубили безцінну духовну пам’ятку. Ми загубили частину історії і втратили контакт з багатьма поколіннями наших попередників. Звичайно, не всі старі церкви знищуються перед тим, як на їхньому місці має вирости нова церква. Деякі дерев’яні церкви просто оббивають бляхою, тим самим спотворюючи їх. Але це не рятунок. Це потворно. Будуйте нові церкви, але не дайте загинути старим. Не дайте загинути пам’яті, бо тільки там можна знайти духовне зцілення. Влада мусить, поки не пізно, взяти ситуацію під контроль. 
І ще один прикрий факт. Починаючи з 1990 року в Закарпатті згоріли 6 неповторних церков. Коли пожежники підраховують матеріальні збитки, то “оцінюють” церкву, яка згоріла, в 5 тисяч грн. Для прикладу, коли згорить трикімнатна квартира, то матеріальні збитки фіксуються пожежниками на суму 20 тис. грн.

Контра на Закарпатті

Закарпаття вiдвiдав Надзвичайний i Повноважний Посол Угорщини в Українi Ференц Контра. Це перший офiцiйний вiзит новопризначеного Посла до регiонiв України. Ференц Контра фактично приїхав iз вiзитом ввiчливостi (ознайомитися з краєм та його керiвництвом) i у четвер зустрiвся з керівництвом області. У ходi зустрiчi пан Контра вкотре запевнив, що до вступу Угорщини в Євросоюз вiзовий режим з Україною не запроваджуватиметься, тим паче, що їхня країна до цього ще не готова. Мова йде про те, що потрiбно розширити мережу консульств і, зокрема, ще до кінця року угорське консульство буде в Берегові. Геннадiй Москаль, у свою чергу, висловив надiю, що Угорщина передбачить безкоштовнi вiзи чи щось подiбне для мешканцiв нашого краю, якi мають родичiв у Угорщинi.

Фестиваль у заповiднику

Минулої суботи на Мiжгiрщинi закарпатцi святкували День працiвника лiсу.
Мiжгiрський стадiон зiбрав працiвникiв лiсового господарства з усiх районiв, котрi приймали вiтання вiд керiвникiв областi, пiсля чого змагалися у рубаннi, рiзаннi, носiннi деревини, метаннi сокири та стрiльбi з пневматичної гвинтівки. За всiма законами проведення подiбних змагань перемогти мала команда Мiжгiрського держлiсгоспу, так воно i сталося.
Пiд вечiр того ж дня святкування плавно перейшло на Синевирське озеро, де було вирiшено провести перший Закарпатський фестиваль «На Синевир трембiти кличуть».
Такого натовпу «морське око», напевно, ще нiколи й не бачило, а такого потужного саунду (звуку) вже точно не чули нi навколишня фауна, нi флора.
Своїм спiвом радували людей i лякали риб та звiрiв П. Матiй, С. Гiга, Н. Копча, О. Бiлозiр та iнші. Всiх було добре чути, але погано видно. Люди переважно ходили навколо озера, бiгали до лiсу по-малому, а хтось навiть розпалив багаття...
Все це сприймалося цiлком нормально, при тому, що зазвичай поблизу озера суворо заборонено вiдпочивати, ставити намети, не кажучи вже про розпалювання вогнищ. Органiзатори обiцяли ще й салют, але його, на щастя, не було.
Коротше кажучи, посвяткували. Але чим завинила природа?
Iван Колодiй