Нового мера Ужгорода обиратимемо 8 вересня

Упродовж двох днів тривала позачергова II сесія Ужгородської міської ради IV скликання, що розглядала доленосні для Ужгорода питання. І, напевно, не буде великим перебільшенням припустити, що окремі сесійні засідання Верховної Ради порівняно з цією нашою - "вихідні"

Ця сесія, як стверджують бувалі депутати, таки добряче відрізнялася від усіх попередніх, але про все по-порядку…
Спершу заслухали головного архітектора Ужгорода, який допо-вів, що ідею спорудження пам'-я-тника Августинові Волошину міська влада сприймає в цілому позитивно, але деталі цього проекту слід неодмінно узгодити з міськвиконкомом та діючою експертною радою.
Забігаючи вперед, зазначимо, що це питання було практично єдиним, яке сесія прийняла в нормальному робочому режимі. Чо--му? Очевидно, окремим гарячкуватим депутатам тут не було до чого застосувати політичні ам-біції.
Проте наступні події цілком виправдали очікування сенсації: протягом майже двох годин депутати не могли прийняти… порядок денний та регламент! Дивно, але найважчою проблемою чомусь виявилися поділ одного з пунктів порядку денного на дві частини, а також внесення до нього пункту "різне".
Стали помітними спроби порушити спокійний перебіг роботи сесії. Одна й та ж група депутатів постійно атакувала мікрофони, вносячи пропозиції, які не завжди відповідали головним цілям цього позачергового зібрання, коригувала порядок денний, чим порушувала регламент та затягувала роботу міського парламенту.
Після дебатування питань регламенту вирішили заслухати ромів-двірників, які того ранку страйкували під виконкомом: їм уже місяць не платять зарплату. За словами начальника міськфінвід-ді-лу, впродовж поточного року для прибирання міста вже використано понад 628 тис. грн., хоча, згідно з прийнятим бюджетом, на це передбачено близько 800 тис. грн. на рік. Виникає питання, як же ці кошти було використано? Згідно з чинним законодавством, одним із пріоритетів виплат є зарплата. Отже, виходить, завинили перед двірниками саме їхні безпосередні керівники, які замість розрахунку з людьми "пустили" гроші на інші потреби. Чи не перед їхніми кабінетами слід було страйкувати?
Подальший перебіг сесійних подій став більш гарячим. Нездоланним "каменем спотикання" виявилася, як і очікували, дата виборів міського голови. Цей "камінь" депкорпус не міг зрушити впродовж майже аж 6 годин першого дня засідань. Дивувало, що вже відома група запропонувала провести таємне(?) голосування, хоча йдеться про цілком доленосне для міста рішення і процедура мала би бути прозорою! Що ж тут, скажіть, приховувати?
Варіанти стосовно дня виборів вносилися різноманітні: спочатку пропонували 25 серпня, аби, мовляв, якнайшвидше "покінчити з невизначеністю". Від цієї пропозиції явно віяло бажанням створити перешкоди повноцінному виборчому процесу, оскільки передвиборний період повністю збігався з масовими відпустками. Пропонували також 1 або 8 вересня, 6 жовтня, ба навіть 17 листопада. Секретар міської ради А. Синишин, який спокійно спрямовував хід сесії у русло порядку денного та затвердженого регламенту, дав можливість висловитися всім.
При підрахунку бюлетенів за проведення виборів 1 вересня у скриньці їх виявилося 21 (нібито більшість) і, здавалося, рішення могло бути прийнятим. Та двоє депутатів несподівано проголосили, що вони неправильно зрозумі-ли дату і, відповідно, неправильно проголосували. До того ж когось "просвітило", що це не дуже доречно - йти голосувати саме в День знань.
Десь о 20.30 вирішили ще раз провести таємне голосування з питання визначення дати, та о десятій вечора розійшлися, так нічого й не вирішивши. А. Синишин оголосив перерву до наступного дня, запропонувавши депутатам обговорити прийнятну дату виборів у кулуарах, аби наступний сесійний день пройшов більш продуктивно й динамічно. Зрештою крапку поклало третє таємне голосування: пополудні наступного дня дату виборів мера було ухвалено - 8 вересня 2002 року. Та як не згадати чергових методичних спроб "розхитати човен" позачергової сесії: дехто з депутатів вирішив повправлятися на "тимчасовому безвладді", після чого риторика перекинулася на тему виконуючого обов'язки міського голови.
На цьому "конструктивні" дії, на жаль, не припинилися: один із депутатів, "ні сіло, ні впало", вийшов з пропозицією… замінити секретаря міської ради, висловивши йому недовіру. Репліка із залу додала - "і всьому складу міськ-виконкому також". Питання навіть спробували поставити на голосування. У маневрах прозоро проглядався мотив, пов'язаний з майбутніми виборами міського голови. У будь-якому разі ця кардинальна "пропозиція" потребувала гідної відповіді.
Подальша поведінка А. Синишина за--свідчила, що він вміє тримати удари і контролювати влас-ні емоції. Спокійно й виважено він пояснив тим з депутатів, хто ще не опанував законів про місцеве самоврядування, що, в принципі, усунути секретаря ради можна - для цього лише потрібно дві третини голосів, але обрати нового секретаря ДО ВИБО-РІВ нового міського голови - однозначно ні. Що ж до реалі-зації "недовіри" складу міськвиконкому, то заміна, скажімо, заступника мера може бути втілена сесією, але лише за відповідного подання самого міського голови.
Якщо ж узагальнити найбільш цікаві події останніх тижнів, виходить, що цілеспрямованих ударів по А. Синишину було завдано вже кілька: коли здійснювали тиск стосовно дати проведення позачергової сесії, коли тиснули стосовно проведення виборів мера в період літньої відсутності виборців-відпускників і, врешті-решт, коли "м'який" арсенал було вичерпано і було здійснено недолугу спробу змістити його з законної посади.
Чого ж прагнуть ініціатори кадрової революції? Що їх не задовольняє: робота секретаря ради Синишина чи, скоріш, обіймання саме Анатолієм Синишиним цієї посади? Від себе додамо, що апологетам кадрових змін навряд чи вдалося приховати від присутніх журналістів нескромне бажання самим посісти ключові пости задля більш ґрунтовної підготовки до 8 вересня. Виходить, без цього вони не дуже впевнені у власних силах? І що ще (окрім передвиборної саморозкрутки) в період до згаданої дати збираються робити вони самі? Невже для народних обранців забракло в нашому місті більш предметної роботи, на яку вони, до речі, націлювалися у своїх передвиборних обіцянках?!
Висновки? З огляду на ниніш-ній міський депутатський корпус висновок напрошується такий: або не всі серед обранців вже усві-домлюють, для чого сюди потрапили, або політичні амбіції та бажання в будь-який спосіб "засвітитися" настільки переважають у декого з депутатів здоровий глузд, що місто та всі його невідкладні проблеми - це головний біль когось іншого, лиш не наших новоявлених законодавців.
На цьому тлі, звичайно, є місце й позитиву: тішить, що численне, здорове й конструктивне ядро в на-шій міській раді таки є. Саме від нього найближчим часом на-ше місто чекає плідної роботи.


Святковi