Словаччина -Закарпаття: добрi сусiди щодня i назавжди

Днем Добросусiдства стала дата 11 травня 2002 року. Знову, як це було в минулому, на українсько-словацькому кордонi пiсля кi-лькарiчної перерви зус-трi-лися добрi сусiди: закар-патцi та представники Пряшiвського й Кошицького країв. Почеснi гостi свята - українськi ветерани Великої Вiтчизняної вiйни, легiонери корпусу Людвіга Свободи, захисники Карпатської України тощо - хоча й не бачилися давно, але залишилися друзями. Адже у наших наро-дiв, як сказав на зустрiчi голова Закарпатської ОДА Геннадiй Москаль, багато спiльного у минулому i чимало - у майбутньому. Ук-ладено дi-ловi угоди про спiв-ро-бiтництво та вирi-шення спiльних проблем у пер-спективi входження наших країн у європейський еко-номiчний простiр. Добру традицiю вiдновлено, очевидно, що їй судилося розвиватися й змiцню-ватися надалi.


"Не живемо, а виживаємо у своїй країнi"

Як це не прикро, але саме такий лейтмотив проходить через листи читачiв "РIО"

Жителька м. Виноградiв Божена Василiвна Погорєлова, звертаючись через газету до мера м. Ужгорода Сергiя Миколайовича Ратушняка, мiркує: "Ой, як болить душа за наших людей, за своїх дiтей, за себе, що не живемо, а виживаємо у своїй країнi, бо iнакше не скажеш. Коли цьому буде край? Як же це так, що в нас стiльки розумних, роботящих, тямущих людей, а очевидно, що не тi керують нами, а просто - ведуть все далi у прiрву. Ми туди не хочемо, чуєте?.. Ва-ша тривога за наших людей очевидна, i менi хочеться, щоб ви були здоровi, а в майбутньому стали Президентом". Читачка вважає, що варто у телепрограмах і радiопередачах журналiс-там краю бiльше акцентувати на пiзнавальних та розважальних матерiалах про область, район, мiсто, де ми живемо. Цим, вважає вона, ми виховували б па-т-рi-отiв, закарпатцi менше б емi-грували в чужi землi.
Ужгородка М. I. Железник, жителька вул. Мiк-сата, 10, просить допомогти видiлити їй iз сином - iнвалiдом першої групи - ма-те-рiальну допомогу. Наводимо витяг iз цього листа в надiї, що на нього звернуть увагу в постiй-нiй комiсiї з питань охорони здоров'я, материнства, дитинства, сiм'ї, соцiального захисту населення при Ужгород-ськiй мiськiй радi нового скликання. "Змилуйтеся над нами, - звертається читачка "РIО". - З 1956 року я мешкаю в Ужгородi, маю одного тяжко хворого сина, з яким мор-дуємося в сирiй, хо-лод-нiй "врем'янцi". Пишу вам, об-ливаючись сльозами, при свiчцi, яка не хоче горiти. 4 лютого прийшли представники Енергонагляду й вiдклю-чили свiтло через за-бор-гова-нiсть за три роки, хоча я платила. З 1989 року прошу, щоб допомогли провести у "врем'янку" тепло. Коли завiтали з мiськви-кон-кому, то порадили йти у дiм перестарiлих. Допоможiть нам iз сином провести ремонт та придбати лiки".
Пенсiонерка М. В. Iванчо iз с. Сасово Виноградiвського району скаржиться, що за зруйновану паводком хату їй нарахували 61 гривню i то не дали, "нiхто й оком не моргнув на мою повторну заяву".
Жителi села Ясiня на Рахiв-щинi I. I. Мiльчевич, I. Є. Федо-рович, М. Л. Лендєл, М. I. Дячун пишуть: "Ми, горяни, звикли бiдувати. I зараз нi-чого не просимо, окрiм як за на-шi гори. Пане Ратушняк, допомо-жiть Г. Москалю в тому, щоб припинили самовiльнi вирубки лiсу. Адже всi бiди через паводки ми маємо внаслiдок безсистемної вирубки лiсiв. Лiсовi урочища i зем-ля не терплять бездарних гос-подарiв!"
Лист з 24 пiдписами надi-йшов до нас з мiста Тячiв. У ньому йдеться про те, що по вул. Черво-но-армiйськiй передбачено вiдве-дення земельної дiлянки під будiв-ництво АЗС. Цитуємо. "Дам-би на р. Тиса на-впроти майбутньої АЗС вiдсут-нi й пiд час весняно-осiннiх паводкiв рiчка розливатиметься до самої дороги i буде затоплювати АЗС. Цей об'єкт належить до категорiї потенцiйно небезпечних i тому невиважене його розташування у майбутньому може призвести до немож-ли-востi iснування цiлого мiкро-ра-йону. Ми проти цього будiв-ництва".
Р. М. Семйон, переймаючись питанням "узурпацiї судової влади в м. Ужгородi службовими осо-бами правосуддя", робить такий висновок: "Брутальне, свiдоме, вiдверте, безкарне порушення процесуальних строкiв, норм процесуального та мате-рi-аль-ного права, законiв та пiдза-кон-них правових актiв має за наслiдок порушення прав, свобод та iнтересiв громадян, порушення окремими суддями Закону України "Про статус суддiв". Наш читач бачить вихiд iз такої си-ту-ацiї у створеннi монiторин-гового комiтету по здiйсненню контролю за дiльнiстю судiв.
Постiйна дописувачка "РIО" ужгородка Галина Зварич нагадує, що свого часу Сергiй Ратушняк справедливо зауважив, що вже давно нам потрiбно вiд-мовитися у комунальному гос-подарствi вiд централiзованих котелень, а натомiсть впровадити зручнi в експлуатацiї та бiльш економнi мiнi-котельнi, розрахо-ва-нi на обслуговування невеликої кiлькостi будинкiв. "У сусiд-ньому Львовi, - наводить приклад дописувачка, - незалежно вiд того, який на ка-лендарi мi-сяць, тепло до осель подають, як тiльки похолодає. Крiм того, батареї в будинках, особливо у старому районi мiста, з регуляторами тепла; це - ознака цивiлiзо-ва-ного ви-рi-шення комунальних питань. Хочеться сподiватися, що подiбне - за Ужгородом".
А наостанок пропонуємо лист дещо незвичний. Т. Д. Фегер iз м. Хуста iнфор-мує нас про таке: "Коли п'яний сусiд став погрожувати нам убивством, чо-ло-вiк подав заяву в мiлiцiю, а я з цi-єю проблемою звернулася до панi Марфи. Пiсля цих вiдвiдин у нашiй сiм'ї дуже багато чого змiни-лося на краще. Вiднови-лися, зокрема, зв'язки з далекою та близькою рiднею. Нам зателефонував родич із Угорщини, запросив вiдпочити на озерi Балатон. З Росiї приїхав брат чоловi-ка, i невiстка нам розпо-вiла, що мiй чоловiк i її також є нащадками польської графинi Кульчевської у 5-му поколiннi, а це значить, що i моя донька - нащадок поль-ської графинi. По приїздi з Угорщини по телефону з нами зв'язався дядько з Швецiї, листом надi-слав фотографiї гра-финi та її донь-ки й наше гене-алогiчне дерево, яке, до речi, є в Iн-тернетi. Зараз ми пiдтримуємо з дядьком постiйнi зв'язки i чекаємо його до себе в гостi". Це, як кажуть, хочете вiрте, а хочете - нi...
Вiд себе зичимо усiм добрим людям подiбних несподiваних поворотiв долi. Пишiть!


ООН допомагатиме нашiй молодi?

Протягом трьох днiв перебували в Ужгородi представники ООН, якi мали на метi з'ясувати, чим живе наша молодь
Очолив делегацiю Даглас Гарднер, координатор системи ООН в Українi. За його словами, багато всесвiтнiх органiзацiй цiка-вить-ся життям в Українi, особливо молодіжним. Зараз мiсiю ООН (у складi якої представники 8 агенцiй - ВООЗ, Мiжнародна органiзацiя з мiграцiї, Дитячий фонд ООН, ПРООН та ряд iнших) цiкавить, як наша молодь проводить своє дозвiлля, який стан її здоров'я, чи є у нас перспективи працевлаштування.
Пiд час обговорення i вдалося з'ясувати, що на сьогоднi на За-кар-паттi (як i загалом по Українi) майже всi молодiжнi органiзацiї - недержавнi й дiють та розвиваються вони виключно завдяки власним зусиллям та можливостям. "Я навiть не те що приємно здивований, - сказав П. Даглас, - я, можна сказати, вражений, що у вас так працюють молодi люди: самi створюють рiзнома-нiт-нi консультативнi центри, проводять тренiнги, органiзовують доз-вiлля. Думаю, що iнформацiя, яку ми тут сьогоднi отримали, принесе користь, i ми спробуємо допомогти вам у реалiзацiї багатьох проектiв. Буде бажання - будемо спiвпрацювати".


Небезпека з морозильної камери

Добрий господар не запропонує тваринi того, чим нас годують з-за кордону.
Про ці та інші проблеми епізоотичної ситуації у регіоні у фактах та коментарях фахівців


Людмила Сушко
"РІО"
Тонни сумнiвної м'ясопродукцiї з-за кордону "просяться"
на нашi столи
Без сумнiву, президентськi ука-зи про вжиття негайних за-по-бiжних заходiв... не виникають на порожньому мiсцi, а з огляду на за--грозливу ситуацiю, про яку йдеться, є пiдстави для сигналу "SOS!" У ходi журналiстського розслідування, яке провела ре-дак-цiя "РIО", вдалося здобути iн-фор-мацiю про те, що деякi ко-мер-цiйнi структури європейських країн мають намiр ввезти до України м' ясо-кiсткове борошно, використання якого заборонене Європейським парламентом. Причиною заборони є зафiксованi там спалахи епi-зо-о-тiї губчатої енцефалопатiї. Про-давцi цього продукту, звiсно, запевняють, що вiн придатний як корм свiйським тваринам. Фахiв-цi ж доводять протилежне: використання його в корм створюватиме прецеденти для спалаху вже у нас епiзоотiї коров'ячого сказу.
Iнша небезпека: на сьогоднi iснує ймо-вiр-нiсть надходження на наш споживчий ринок м'я-со-про-дукцiї азiатського виробництва, м'яко кажучи, сумнiвної якос-тi. Адже пiсля заборони наприкiнцi сiчня 2002 року iм-пор-ту птицi з Китаю на терито-рiю ЄС її намагаються переправити на ринки Центральної та Схiдної Європи. До сусiдньої з нами Угорщини вже завезено кiлька десяткiв тисяч тонн замороженого м'яса сумнiвного походження. До речi, пiд час взяття проб та перевiрки у ньому було виявлено концен-тро-ванi норми антибiотика левомiцетину, який iнтенсивно застосовувався у зв'язку з нещодавньою епiдемiєю пташиного грипу в країнах Азiї. На переконання медикiв, це негативно впливає на процеси кровотворення та може викликати захворювання на лейкемiю.
На початку цього року з КНР до Лiх-тен-штейну надi-йшла велика партiя курячих стегенець. Звiдти вона була експортована до Угорщини вже як продукт голландського або, в iнших випадках, в'єт-нам-ського виробництва. А згодом частково реалiзовувалася у нас, в Румунiї та Сло-ваччинi.
Тож пильнiсть тут не тiльки не завадить. Вона залишається вимогою номер один. Володимир Звез-довський, начальник Чоп-сь-кого прикордонного пункту державного ветеринарного контролю на Державному кордонi й транспортi, зауважив, що з метою недопущення заразних хво-роб в Україну, а також за її межi, - ак-цент ставиться не тiльки на доброя-кiс-ність ввiзної м'ясної продукцiї та сировини. А й стосується кормiв та кормових добавок для птицi та iнших до-маш-нiх тварин, включаючи корми для котiв i собак. "Перш нiж потрапити на ринок, вони мають пройти вiдповiдну реєстрацiю у Львiв-ському НДI, - запевнив Володимир Васильович. - Нашим департаментом ведеться iнспектування господарств, заводiв, пiдприємств та фiрм, що пос-тавляють в Україну свою про-дукцiю або сировину. Без вiдпо-вiд-ного iнспектування вони забо-ро-ненi. На кордонi, окрiм iншо-го, перевiряється, чи дiйсно перевозиться саме та продукцiя, що значиться у документi. Адже має мiсце небезпечна фальсифiкацiя: коли, прикриваючись iншою країною, продукцiя надходить з неблагополучних територiй".
Ось кричущий приклад до сказаного. Спiвробiтники Служби безпеки спільно з митниками затримали вагони з 60 тоннами м'яса птицi. Виробником, згiдно з документами, значилися бельгiй-ськi фiрми. Але провiвши пере-вiрку, правоохоронцi з'ясували, що вказаний продукт вироблений в Iрландiї, де нещодавно мав мiсце спалах епiдемiї ящуру. Наводимо окремi моменти з акту, складеного 5 квiтня. "За опе-ративною iнформацiєю СБУ митною службою було виявлено на упаковцi з "шийками курячими" знак IRL 803 ЕЕС, що стало пiдставою для додаткового з'ясування країни-виробника даної продук-цiї. Уповноважений ТОВ "Агроторг-3" пiдтвердив, що бельгiйською стороною "шийки курячi" були придбанi на бойнi ЕЕС 803 в Iрландiї та достав-ле-нi в морозильну камеру ком-панiї "МСМ Fine Fords N.V." Бельгiї. Таким чином, було порушено двi заборони. На ввезення усiх видiв вантажiв, пiдкон-трольних службi державної ветеринарної медицини, через третi країни у порядку реекспортування, в т. ч. i країни СНД. А також про те, що м'ясо повинно отри-му-ватися вiд забою здорової пти-цi i надходити з господарств та адмiнiстративних територiй, офiцiйно вiльних вiд ящуру протягом останнiх 12 мiсяцiв".
За даними МЕБ, обмеження щодо ящуру в Iрландiї знятi 29 червня 2001 року. Тож логiчним результатом цiєї перевiрки було рiшення: "шийки курячi", вагою 63 232 кг, виробництва Iрландiї, повернути вiдправнику.
Додамо, що товар було повернуто "додому" протягом двох тижнiв. За словами п. Звездовського, трапляється, що при виявленнi, примiром, сальмонели тощо - продукцiю доводиться просто знищувати або пiдда-ва-ти промисловiй переробцi.

Адресоване людям, було дозволене... в корм тва-ринам. Але пiсля годин-ної термiчної обробки
Прикладом останнього є затримання податковою мiлiцiєю у тiснiй взаємодiї з обласним уп-рав-лiнням СБУ трьох ван-тажi-вок з iндичим фаршем на загальну суму близько 50 тис. грн. Пiд час перевiр-ки були вiдсутнi сер-ти-фiкати вiдпо-вiд-нос-тi, по-с-вiд-чення якостi та ветеринарнi свiдоцтва країни походження. Закарпатська обласна державна лабораторiя ветеринарної медицини провела бак-те-рi-ологiчнi, бiохiмiчнi, хiмiко-ток-си--ко-ло-гiчнi та радiо-ло-гiчнi дослiджен-ня. Згiд-но з Законом України "Про якiсть та безпеку харчових про-дук-тiв i продовольчої сировини", тут зробили висновок: в реалiзацiю та харчування населенню заборонити. Рекомендовано: фарш iндичий (9 тонн!) допускається до використання у рацiонах м'ясоїдних сiль---сько-гос-по-дар-ських тварин. Пiсля термiчної обробки при температурному режимi не менше 100 °С протягом 60 хвилин.
Директор обласної державної лаборато-рiї Михайло Опаленик, до слова, запевнив, що лабораторна апаратура дає мож-ли-вiсть проводити дослiдження на європейському рiвнi. Щодо закордонної продукцiї, яка небез-пiдставно турбує нинi, то жодне розмитнення не обходиться без лабораторних аналiзiв. Минуло-рiч, нагадаємо, було проведено 740 тис. дослiд-жень на iнфекцiй-нi захворювання та проведено 140 тис. експертиз харчових про-дук-тiв, що реалiзовуються на наших ринках. Як результат, було забраковано 2,5 т яловичини, 300 кг борошна, 1,5 т молока, 14,5 т iншої продукцiї рослинного походження. Зараз лабораторiя акредитована на дослiдження усiх харчових продук-тiв; один з двох уже прийнятих монiто-рин-гiв задiяний з 1 сiчня i спрямований на виявлення сказу у корiв, ен-цефалопа-тiї. При забої обстежу-ється усе закуплене з-за меж Закарпаття поголiв'я. Введено в практику дослiдження на не-справж--нiй сказ у овець. Починаючи з червня, що-мiсячно в ла-бо-раторiї робитимуть вiд-по-вiд-нi аналiзи продукцiї, не оминаючи жодного м'ясопереробного та м'я-сомолочного пiдприємства, аби мати повну та чiтку картину того, що дiється в областi...
Забезпечувати стабiльну епi-зо-отичну ситуацiю на Закарпаттi - безпосереднiй обов'язок також ветеринарної мiлiцiї. На-чаль-ник вiддiлення ветеринарної мiлiцiї Володимир Тегза констатував: роботи наразi дуже багато. Ускладнює ситуацiю те, що чимало пiдпри-єм-цiв схильнi нехтувати вимогами щодо до-ку-ментацiї на ввезену продукцiю, правилами її зберiгання. А заходи адмiнi-стра-тив-ного впливу, штрафи далеко не завжди є ефективними. Контролю вимагає м'ясо-молочна продукцiя у весняно-лiтнiй перiод, коли тварини масово обстежуються на туберкульоз i лейкоз. З метою з'я-сувати, чому саме лабора-тор-нi аналiзи дають позитивну ре-ак-цiю на названi хвороби, проводяться так званi заходи по дi-аг--нос-тич-ному забою. Хоча уп-родовж ос-таннiх семи рокiв область благополучна щодо цих захворювань, варто пильнувати: через вживання молока i м'я-со-про-дуктiв вiд хворих тварин можуть заразитися люди.
"Краще заткнути дірки на кордоні, аніж виловлювати розсіяний на ринках товар", - прокоментував Володимир Товтин, начальник управління у справах захисту прав споживачів. Щомісячно отримують тут 4-5 листів з Держстандарту з повідомленнями про заборонену продукцію. 15 травня надійшло два. Першим листом Держстандарт попереджав про небезпеку польської яловичини. Там зареєстровано захворювання ВРХ спонгіформною енцефалопатією. Рекомендовано взяти під суворий контроль сировину та продукцію тваринного походження, яка надходить в торговельну мережу. Інший лист надійшов від прем'єр-міністра Кінаха, до якого звернулася СБУ з інформацією про проникнення величезних партій небезпечної як для економіки, так і для здоров'я громадян продукції. Зусиллями Служби безпеки в Закарпатській області попереджено контрабандне ввезення понад 180 тонн таких м'ясопродуктів на суму понад 580 тис. грн. А на українсько-польському кордоні протягом тижня накопичилося майже 100 рефрижераторів із 2 тис. тоннами м'яса без належної документації.
При виявленні несертифікованої продукції, що надходить з-за меж України, передбачено економічну санкцію до підприємства або підприємця у розмірі 50 % вартості отриманої до реалізації партії товару. Адмінвідповідальність, 88 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чекають на особу, яка сприяла завезенню та реалізації такої продукції.

Закарпатцi спроможнi на-годувати себе самi,
i навiть... страусовим м'ясом?
"Угорщина залишається для нас тим каналом, через який продукцiя з країн, де мали мiсце епiдемiї енцефалопатiї, ящуру, тощо може надходити до нас. Особливо вiдстежується можливiсть проникнення на нашi ринки т. зв. "стегенець Буша", - розповів Юрiй Садварi, начальник управлiння державної ветеринарної медицини. - Ця "скоростигла" продукцiя (за 40 днiв птиця отримує пiвтора десятка iн'єкцiй-стимуляторiв) є шкiдливою для населення, особливо вiком вiд 1 до 16 рокiв, бо, за науково обгрунтованими висновками фахiвцiв, здатна викликати лейкемiю. Тому з 1 лютого Департамент ветеринарної медицини України заборонив iмпорт м'яса птицi виробництва США. Наразi у спiвпрацi з силовими структурами посилюємо роботу, спрямовану на забезпечення стабiльностi епiзоотичної ситуацiї в регiонi".
Десятилiттями у нашому сiльському господарствi проводилася вакцинацiя проти хвороб, тодi як, скажiмо, у сусiднiй Угорщинi й Румунiї це робилося тiльки у випадку спалаху того чи iншого захворювання. З огляду на нинi дiючi вимоги, на карантин поставлено 100 нетелiв, подарованих колишнiм мiнiстром Угорщини, оскiльки в них виявлено "букет" хвороб. Нехтування профiлактичним щепленням у румунiв також раз по раз дається взнаки. Нещодавно у прикордонних з румунськими селах - пiсля того як у Мара-мороському районi зафiксували спалах КЧС (класичної чуми свиней), внаслiдок чого загинули 246 голiв - створено багатокiлометрову карантинну зону. Тварин у нiй клiнiчно обстежили i повнiстю вакцинували. На Закарпаттi зафiксовано 4 випадки захворювання тварин на сказ, який, до речi, також вiдрiзняється вiд


"закордонного". Звiсно, найкраще було б задовольняти потреби сiльськогосподар-ською продук-цi-єю власного виробництва, не оглядаючись на Захiд, який нам, з усього видно, допоможе також... частiше хворiти. Україна може виробляти 140 тис. тонн м'яса i вже на 40 тис. тонн укладенi контракти з Росiєю за демпiнговими цiнами. У Києвi, до речi, є магазин, реалiзує саме закарпатську продукцiю птахiвництва. На сьо-год-нi успiшно експериментується розведення страусiв у Хустi. Новинка, є спо-дiвання, виправдає себе. Та, може, виборовши репутацiю екологiчно чистого продукту, - експортуватиметься згодом, як закарпатська бринза.

* * *
... Древнi дозволили собi вислiв: людина - це те, що вона їсть. З огляду на те, що iнодi намагаються нам "скормити" з-за кордону (а подеколи i свої ж виробники), за людей нас не завжди сприймають. Ще б пак, "третiй свiт", "генетичне смiття" чи щось таке...
А може, людина (якщо по-модерновому) це те - чого вона... не їсть? Чи може зовсiм не древнiм належить цей вислiв, а виплiд саме нашої цивiлiзацiї?


Дитячий труд: дешева робоча сила чи панацея вiд кризи?

Дитячий труд:
дешева робоча сила
чи панацея вiд кризи?
Єва Деметер
"РІО"
"Все краще - дiтям". Ми добре пам'ятаємо цей радянський лозунг. У наш час, коли слово "безробiтний" стало звичним, а поняття "мати роботу" набуло престижу, ставлення до дитячої працi дещо змiнилося. Виявляється, якщо пiдлiток десь пiдробляє, то це вже не так i погано. Особливо, якщо у його батькiв проблеми з зайнятiстю. Що ж, краще - дiтям...
Сьогоднi вже нiкого не здивує картина на вулицi, коли хлопчаки миють машину якогось бiз-нес-мена, продають пресу на ринках чи в електричках, прибирають примiщення тощо. Найчас-тi-ше це дiти з неблагополучних сiмей, якi намагаються самос-тiйно знайти собi поживу.
Хоча у багатьох країнах здавна iснує практика, коли школярi пiдробляють пiд час шкiльних канiкул, заробляючи собi на подальшу освiту. Причому часто це дiти з досить заможних сiмей. У нас ще в недалекi часи була узаконена безплатна експлуатацiя працi школярiв у таборах працi й вiдпочинку, за рахунок чого багато колгоспiв вирiшували свої проблеми, а самi "робiтники" за свiй труд, звичайно, нiчого не отримували.
У 1992 р. в Українi був прийнятий "Закон про зайнятiсть", згiдно з яким дозволено приймати на роботу пiдлiткiв з 14 рокiв, але якщо тiльки ця робота не небезпечна для здоров'я дитини й не вiдволiкає її вiд процесу навчання.
До речi, в серединi 30-х рокiв президент Рузвельт продовжив перебування дiтей у школах США на два роки, тим самим зменшивши кiлькiсть безробiт-них серед молодi. У нас же зворотна тенденцiя - дiти йдуть зі школи, не отримуючи вiдпо-вiд-ної освiти, i поповнюють ряди безробiтних, поглиблюючи й без того критичний стан економiки й правопорядку.
Фiрмою "СОЦІС-Геллап" бу-ло проведене спецiальне опитування щодо ставлення до використання дитячої працi. Виявилося, 58 % опитуваних мають зна-йомих, чиї дiти пiдробляють, або знайомi з такими дiтьми особисто. Частiше за все це дiти з сi-мей з важким матерiальним ста-новищем, з неповних сiмей. 43 % респондентiв взагалi проти використання дитячої працi. Водночас, навiть на фонi "дорослого" безробiття, дiти все-таки знаходять можливiсть працювати: продавати якийсь дрiб-'язок, прибирати примiщення, мити посуд чи розносити газети. Хоча багато хто вважає, що це експлу-а-тацiя дiтей батьками з метою наживи. А 4 % взагалi вважають, що використовувати дi-тей як робочу силу можна вже... з 10 ро-кiв!
Цiкаво, в якiй це сферi?
Бiльшiсть усе-таки вважає (39 %), що найоптимальнiша межа, з якої можна використовувати труд дитини - 14 рокiв.
Коментує цю проблему начальник служби у справах не-повнолiтнiх ОДА Оксана Леш-ко.
- Загалом вважаю, що якщо дитина працює, в цьому нема нiчого поганого. Краще нехай працюють, нiж жебракують чи вештаються вулицями без толку, особливо пiд час тривалих лiтнiх канiкул. Проте якщо вибирати мiж навчанням чи роботою, то, звичайно, дiти повиннi вчитися, а не працювати. У той же час ни-нi зафiксовано 135 пiдприємств по областi, на яких працює 461 неповнолiтнiй. Переважно, це пiдприємства легкої промисло-востi, пошта, лiкарнi, лiсоком-бiнати. Пiдробляють, звичайно, i в приватникiв. В окремих випадках дозволяється працевлаштування дiтей з 15 рокiв, якщо на це є дозвiл батькiв. Серед працюючих неповнолiтнiх досить багато дiтей з функцiонально неспроможних, тобто так званих, "неблагополучних" сiмей.
А взагалi питання дитячої працевлаштованостi саме для нашої служби далеко не нове. Одним iз завдань служби у справах неповнолiтнiх i є сприяння у наданнi їм роботи за потребою чи направленням на навчання.
Так, лише за I квартал цього року за нашого сприяння Центрами зайнятостi було працевлаштовано 126 неповнолiтнiх. У першу чергу надається робота дiтям, якi виявляються пiд час про-фi-лак-тичних рейдiв. Ми сприяємо у працевлаштуваннi й тим дiтям, котрi перебувають на облiку служби у справах неповнолiтнiх, котрi не можуть знайти роботу пiсля школи, амнiстованим.
Хочу зазначити, що якщо дитина хоче працевлаштуватися, то це невелика проблема. За сприяння служби у справах непов-нолiтнiх, управлiння у справах сiм'ї та молодi, соцiальних служб можна звернутися у Центр зай-ня-тостi, де й займаються безпосередньо працевлаштуванням. Отже, було б лише бажання...
Однак увесь цей процес має бути пiд суворим контролем. До прикладу, на деяких пiдприєм-ствах, де працюють неповнолiт-нi, були виявленi порушення - не вказана тривалiсть робочого часу (має становити 36 годин на тиждень), не обумовлено оплату працi. До речi, звiльняти з роботи неповнолiтнiх без згоди на це служби у справах неповнолiтнiх не можна. А проблема з працевлаштуванням підлітків ось у чо-му. Вони мають певнi пiльги (скорочений робочий день то-що), а це не дуже влаштовує ро-ботодавцiв. Бiда в тiм, що держа-ва нiяк не спри-яє цьому. Наприклад, пiд-при-ємству вигiднiше взяти на роботу iнвалiдiв, бо так воно платить меншi податки. А з непов-нолiтнiх їм нема нiякої користi.

Вуличне опитування
Добре це чи погано, коли дитина працює?
Таке запитання ставилося дорослим та малолiтнiм ужгородцям

Тетяна Василiвна, вчитель школи:
- Вважаю, що дитячий труд можливий, але тiльки епiзодичний. Дiти повиннi вчитися, працювати ж - за бажанням, а не по необхiдностi. Так само не повиннi б працювати й старики. Але що вдiєш, коли у нас таке суспiльство, i навiть закон є, що дозволяє працювати з 14 рокiв.
Мар'яна, 15 рокiв:
- Я б iз задоволенням десь пiдробляла на лiтнiх канiкулах. Бо коли є навчання, то вiльного часу майже нема, вчитися треба багато. А влiтку часу достатньо, та ще й заробила б щось, аби не просити у батькiв постiйно на кишеньковi витрати. Тiльки питання - де заробити. Навiть мiсце прибиральницi знайти важко - все зайнято пенсiонерами.
Андрiй, студент, 20 рокiв:
- Я негативно ставлюся до дитячого труда. Дiти повиннi вчитися i вiдпочивати, а не працювати. Усiм необхiдним їх повиннi забезпечувати батьки i хай вони думають, звiдки взяти грошi.
Олена Василiвна, пенсiонерка, 68 рокiв:
- Дуже позитивно. Дiтей з дитинства треба привчити до працi. Iнакше i в дорослому вiцi будуть сидiти в батькiв на шиї. Але, звичайно, це має бути нешкiдлива для здоров'я робота.
Олександр, 13 рокiв:
- Дiти працювати не повиннi. Звичайно, грошi всiм потрiбнi, i менi теж, але мити пiдлогу чи десь носитися по ринках з газетами я не буду.


Яка з наведених міркувань
ви поділяєте?
Дитячий труд корисний, бо учить цiнити працю i пiдготовлює дiтей до
самостiйного життя - 52 %
Дитячий труд - це завжди погано - 28 %
Дитячий труд - це погано, але це один з виходiв полiпшення матерiального становища
сiм'ї - 14 %


Розвiнчаний герой, або Паперова мрiя-2

Полюбляють нашi журналiсти писати про людей знедолених, битих життям, безпритульних тощо. Одним з таких "героїв" є 13-рiчний Женя, про якого наші газети писали вже двічі
Коротка фабула оповiдей: 8-рiч-ного Женю викрали цигани, примусили жебракувати. Йому вдалося вiд них втекти i вiдтодi вiн у постiйних бiгах. Батьки роз-лу-че-нi, ним майже не опiкуються. Чи-тати, писати на свої 13 рокiв не вмiє, хоча свого часу вчився в Час-лiвськiй i Перечинськiй шко-лах-iнтернатах. Там теж ним нiх-то особливо не переймався, навiть жорстоко ставилися. Тепер пi-шов би до школи, та мати загуби-ла не-обхiднi документи. Ос-кiль-ки нi-ко-му про нього пiк-лу-ватися, мусить заробляти собi на життя сам.
Загалом, пiсля публікацій уявляється образ нещасної, безпритульної дитини, нi-кому не пот-рiбної - нi державi, нi школi, нi сiм'ї. Та якщо "копнути глибше", то виявиться, Же-ня зовсiм i не така вже жертва соцiального неблагополуччя. Жерт-ви скорiш тi, хто з ним "мав щастя" стикатися. Можливо, перш нiж описувати всi перипетiї свого героя, автору було б доречно зустрi-ти-ся з його сiм'-єю, зокрема ма-тi-р'ю й вiт-чи-мом, якi проживають у власному будинку в районi ужгородського м'ясокомбiнату (а не у 2-кiмнат-нiй квартирi), i послухати, що скажуть вони?
А правда ось яка. Нiякi цигани Женю не викрадали, а втiк вiн сам. Очевидно, цей потяг до втеч та мандрування закладений якось генетично по батьковiй лi-нiї (примiром, дядько батька колись таємно втiк з сiм'ї, i тiльки через 20 рокiв мати отримала вiд сина листа з далекої Америки).
Неодноразово мiлiцiя приводила блудного сина додому, знявши десь з поїздiв, та через якийсь час, забравши з дому все що можна, Женя втiкав знову. I зовсiм не тому, що вдома не було що їсти чи нiде спати. Вже десь у десяти-рiчному вiцi вiн твердо заявив, що сидiти вдома i вчитися чи робити не буде. Ско-рiше, щось украде. I крав, бо не раз мала мати клопiт з правоохоронцями, якi приходили з'ясовувати, де сам крадiй i краденi речi. Та Женi все якось спливає з рук. Поки що... А щодо навчання в шко-лах, то вiн дiйсно втiкав з урокiв. Спочатку був оформлений у ЗОШ № 19. Через кiлька тижнiв директор його вигнала зi школи, бо Женя... накинувся на одну дiвчинку й намагався задушити її.
Вiдтак була консультацiя у пси-хiатра й направлення у Бере-гiв-ську психлiкарню, звiдки вiн, звичайно, теж утiк. У короткi пе-рi-оди його перебування вдома мати влаштовувала його то в Час-лiвську, то в Перечинську школи-iнтернати. Але за партою вiн би сидiв, хiба що прив'язати його до неї. Та й нащо воно йому, те нав-чання, заявляв вiн. Женя хотiв бути вiльним i робити лише те, що йому заманеться. Так вiн i чинить.
Iнколи з'являється додому, прос-питься 2-3 днi, вiдмиється вiд бруду, прихопить щось з дому (що ще залишилося) - i знову в мандри. I нi мати, нi жоднi со-цi-аль-нi чи правоохороннi служби нiчого з ним не можуть вдiяти.
Усi, хто знають Женю i цю сi-м'ю особисто, впевненi, що посади Женю в золотi хороми, вiн би i звiдти втiк. Бо така його натура.
I може, не варто у всьому звинувачувати владнi вiддiли рiзних вiддiлiв та безiнiцiативнiсть бать-кiв. Звичайно, соцiальнi служби у нас не працюють так, як треба би, але й не завжди мають для цього можливостi. Однак в тому, що Женi самому треба заробляти на хлiб, винуватий по-перше i в основному вiн один.
Таких iсторiй безлiч.
На наших вулицях чимало жеб-ракiв, безпритульних, бом-жiв. I не варто робити з них геро-їв дня, звинувачуючи в усiх їхнiх бiдах державу та бездушне сус-пiль-ство. Звичайно, бувають винятки, коли людина дiйсно з чужої волi опиняється "на днi". Але якщо ця людина має почуття власної гiдностi, вона робитиме все, аби вирватися з цього дна. А якщо вона вважає, що легше просити милостиню чи щось украсти, то, гадаю, всiлякi спiвчут-тя й жалiсть до неї тут зайвi.
Єва Деметер, "РIО"


Мистецтво бути собою

До 90-рiччя вiд дня народження Ернеста Контратовича

Є постатi в мистецтвi, котрi залишають по собi особливий, яскравий слiд, непiдвладний часовi. До них належить i Ернест Рудольфович Контратович, Патрiарх закарпатського живопису, народний художник України

90 рокiв минуло вiд дня народження Майстра. Та ще й яких рокiв! Вiд початку i до кiнця минулого неспокiйного сторiччя, двi свiтовi вiйни, величезнi соцiальнi катаклiзми, крутi повороти в життi рiдного краю... В мистецтвi скидали одних кумирiв i зводили iнших. Те, що вчора виглядало абсурдним та крамолою, сьогоднi пiдносять на щит. Цiнностi, що здавалися непорушними, руйнувалися i знову вiдроджувалися у новому виглядi. Одне поколiння змiнювало iнше, i кожне оголошувало себе авангардом i носiєм iстини в останнiй iнстанцiї... А час визначав своє мiсце i своє значення.
Художник живе, творить i тепер. Iм’я його не загубилося, i сьогоднi, через роки, не зникає вiдчуття його присутностi в художньому та культурному життi Закарпаття. Бiльше того, з дня на день не тьмянiє, а зростає цiннiсть його внеску в день минулий i в день майбутнiй. Можливо, тiльки зараз настав час пiзнання i належної оцiнки творчої спадщини митця, усвiдомлення належностi її такою же мiрою в минулому, як i сьогоденню вiтчизняної культури i ще бiльшою — майбутньому.
З творами видатного закарпатського митця Е. Контратовича мистецька громадськiсть вперше познайомилася на початку 30-х рокiв минулого сторiччя. Вiдтодi його творчiсть стає неодмiнною складовою доробку яскравої i життєствердної закарпатської школи, а сам вiн вливається до когорти її значних майстрiв.
Шлях Е. Контратовича не був устелений трояндами, i на його долю не випало легкого успiху. Критики iнодi через «короткозорість», а iнодi й свiдомо придiляли йому незаслужено мало уваги. А втiм, у своїх талановитих, глибоко зворушливих творах, вiн зумiв вiдобразити такi важливi, суттєвi життєвi явища, яких до нього не торкався пензель закарпатського живописця. Небагато було в дорадянському Закарпаттi художникiв, у роботах яких так сильно звучала б соцiальна тема, як у творчостi Контратовича.
Народився Е. Контратович 17 травня 1912 року у селi Кальна Розтока (Великоберезнянський район) в сiм’ї народного вчителя. Син вчителя, Ернест пiшов стопами батька: в 1928—1932 рр. вiн навчається в Ужгородськiй вчительськiй семiнарiї. Однак зустрiч iз А. Ерделi, котрий став на все життя не тiльки вчителем, але й близьким другом, його уроки, навчання в Публiчнiй школi малювання, нарештi особистий приклад Бокшая i Ерделi привели Контратовича на шлях мистецтва.
Пiсля закiнчення семiнарiї у 1932 роцi Е. Контратович працює вчителем народних шкіл у селах Великоберезнянського району. Саме вiд початку 30-х рокiв починається перший творчий перiод митця перiод Чехословацької Республiки який завершився в 1939 роцi. Для цього перiоду характерна гостра соціальна спрямованiсть творiв Контратовича. Митець не залишається осторонь соцiально-економiчних проблем, якi назрiли у тогочасному суспiльствi. Роки 30-тi — це роки глибокої економiчної кризи на Закарпаттi, запеклої полiтичної боротьби, терору. Трагiчнi подiї тих страшних лiт знайшли своє правдиве вiдображення у картинах митця, якi були створенi тодi («Похорони на Верховинi», «Зруйнована хата», «Ведуть арештованих», «Екзекуцiя в селi»). Для робiт художника 30-х та початку 40-х рокiв, в яких зображена тема народного страждання i горя, характерний драматизм, виражений з великою художньою силою. Примiтною особливiстю цих творiв є умiле застосування алегорiй та символiки. Для цього перiоду характерна своєрiдна, стримана кольорова гама картин, приглушенi тони, гармонiя холодних темних кольорiв.
Як окремий творчий перiод можна видiлити угорську окупацiю 1939—1944 рр. У картинах Контратовича цих рокiв часто «звучать» нотки соцiального протесту, скорботи з приводу страждань народу, вiри в його близьке визволення. Характерним є те, що митець звертається до релiгiйної тематики. («Церква в селi Сухому», «Iнтер’єр церкви» та iншi).
Найбiльш цiкавим i плiдним перiодом є третiй перiод, радянський, який розпочався у повоєннi роки i тривав до розпаду Радянського Союзу. Вiд 1946 року починається новий етап життя i творчостi Контратовича, зумовлений початком педагогiчної дiяльностi в Ужгородському державному художньо-промисловому училищi, де вiн викладає фаховi дисциплiни. Серед викладачiв училища вiдомi майстри пензля — Йосип Бокшай, Федiр Манайло, Адальберт Борецький, Iван Гарапко та iншi. Робота в такому колективi вiдiграла свою роль.
У другiй половинi 50-х років Е. Контратович припиняє викладацьку дiяльнiсть через потребу власної творчої самореалiзацiї. Вiдтодi вiн вiддає себе служiнню мистецтву. В радянський перiод Контратович створив сотню полотен. Бiльшiсть з них — пейзажi та жанровi картини на теми сiльського життя. Художник часто звертається до мотивiв i образiв народної фантазiї, сприйнятих крiзь призму експресiонiстичних впливiв. Так виникають вражаючi картини «Жницi», «Робота в полi», «Мати з дитиною», «Дiти на вербi» та iншi. Знання життя i побуту свого народу, безперервний зв’язок з ним, правильне розумiння його iсторiї i звичаїв допомогли Е. Контратовичу створити свiй неповторний експресiонiстичний стиль. Зв’язок з народними традицiями у творчостi митця вiдчувається особливо яскраво i своєрiдно, допомагаючи виявленню iндивiдуальної сутi його таланту. Народне мистецтво — джерело, яке живить творчiсть Контратовича, одного з найбiльш цiлеспрямованих i самобутнiх художникiв Закарпаття.
Пейзажi Контратовича дуже емоцiйнi й драматичнi за настроєм. Неспокiйний ритм динамiчних лiнiй дiє на глядача силою великого напруженого почуття. Улюбленi тони художника — чорнi, темно-синi, червонувато-фiолетовi. I, хоч пейзажi Контратовича порiвняно з бiльшiстю його раннiх тематичних полотен на теми сiльського життя все ж яскравiшi, барвистiшi, свiтлiшi, поряд з картинами iнших закарпатських живописцiв, колорит їх стриманiший.
У виконаннi пейзажiв i натюрмортiв Е. Контратович виступає послiдовним i цiлеспрямованим продовжувачем традицiй мистецтва А. Ерделi. Характеризуючи творчiсть Е. Контратовича пiзнього перiоду, потрiбно зазначити, що змiнюється тематика робiт, манера письма, кольорова гама. I це закономiрно. Пiзнiй Контратович все частiше звертається до пейзажу. Як правило, це не панорамнi роботи. Вiн часто обирає простi сюжети. Примiром, це може бути кусочок лiсової галявини, яка буяє травами, та безмежний простiр блакитного неба. Але майстернiсть виконання цих простих сюжетiв викликає щире захоплення, бурю позитивних емоцiй, спонукає до роздумiв. Вiн зображує не просто кусочок природи, а створює образ Землi, її портрет вміло передає її стан, настрій. Палiтра майстра стає яскравiшою, теплiшою, кольори чистiшими, насиченiшими i бiльш контрастними. Фарба накладається на полотно точним, експресивним рухом пензля. («У полi серед трав» (1975), «Пiзня осiнь пiд Явiрником» (1988), «Поле з квiтами пiд вечiр» (1996) та iншi). Примiтним i важливим є те, що, за словами митця, майже всi пейзажi виконанi з натури.
Творчiсть Е. Контратовича останнiх рокiв засвiдчила нову тенденцiю у художньому баченнi митця. Вона проявилася у поглибленiй увазi до деталей, органiзованої виразностi лiнiй та кольорних ритмiв, деякiй стилiзацiї. Навiть найсвiжiшим його творам нiколи невластивий етюдний характер. Вони завжди завершенi, мають особливу первiсну красу, насиченiсть.
Прямий спадкоємець та продовжувач мистецьких традицiй засновникiв Закарпатської школи живопису Й. Бокшая та А. Ерделi, Е. Контратович увiйшов в iсторiю українського образотворчого мистецтва як один з видатних живописцiв з власною яскраво вираженою мистецькою мовою. Людина широкої, багатої душi i щедрого серця.

Володимир Мишанич