Для чого нас дурили?

Пригадується перша прес-конференція новпризначеного губернатора Москаля. Журналісти мріяли витягнути від нього певні політичні орієнтири, аби дізнатися — з ким Москаль. Однак не дочекалися, бо Геннадій Геннадійович заявив про свою аполітичність, а орієнтирами назвав зростання економічного становища краю. І тоді саме прозвучала перша сенсація — наша область ледь не за всіма економічними показниками на останньому місці в Україні! Як? Адже протягом того часу, як область очолював Віктор Балога з командою, журналістам чи не на кожній прес-конференції втовкмачували, що ми в лідерах по зростанню, і як приклад демонструвалися різні таблиці з циферками. Москаль стояв на своєму і показував уже офіційну статистику Кабміну — ми у ямі.
Тривалий час область так і жила в певній атмосфері непорозуміння, бо якось матеріально відчути, на якому ж ми місці в Україні, було нереальним. Так само, як ми не відчуваємо щораз кращі макроекономічні показники держави. «Валовий продукт зростає, а мені що з того?», — запитував простий українець.
Однак останнім часом випливли деякі подробиці хазяйнування команди Балоги. Не все у нас було так гладко, як афішувалося. А подеколи творилися просто дивні речі…

Одкровення
Просвітницьким вибухом стала стаття у газеті «День». Ось що пише газета: «Після обрання В. Балоги мукачівським міським головою вистачило року для того, аби численні дочірні підрозділи «Барви» з дивною легкістю проникли й взяли під жорсткий контроль усі найбільш прибуткові сфери життєдіяльності міста. Ще менше часу знадобилося для поширення впливу «Барви» на всю область. Звісно, цей блискавичний процес знову ж таки дивним чином розпочався відтоді, як В. Балога сів у губернаторське крісло. Усі заїжджі й ненаближені до губернатора місцеві бізнесмени постали перед фактом: оптова і роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами, продуктами харчування, акцизними товарами та багато інших видів господарської діяльності стали сферою «виключних інтересів» мукачівської «Барви»». 
Із статті стає зрозумілим, чому так нервово з боку команди колишнього губернатора сприймалися розпорядження Москаля про запрошення на закарпатський ринок оптових нафтотрейдерів з інших регіонів України. У нас існувала певна монополія, через що і ціни були найвищими в Західній Україні.
Однак газета «День» на цьому не дуже наголошувала, бо мала в арсеналі інші дані про колишнє керівництво області.

Укази Президента підтасовувалися?
Ще 11 травня 1999 року Президент України підписує Указ «Про додаткові заходи щодо погашення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги», який передбачав механізм покриття заборгованості працівникам бюджетних установ на добровільних засадах в рахунок погашення коштів, не сплачених останніми за житлово-комунальні послуги, електроенергію та газ. А уже 17 травня 1999 року з посиланням на згаданий вище Указ Президента новопризначений керівник Закарпатської області підписує розпорядження №211 «Про забезпечення ліквідації заборгованості з соціальних виплат». І що цікаво, губернатор «санкціонував погашення заборгованості по зарплатах бюджетникам «за рахунок продукції підприємств та організацій» області й інших регіонів України», — пише «День». Свого часу ми друкували листа медиків Мукачева, які були обурені тим, що їм замість зарплат дають непотрібні «барвівські» продукти. Але тоді, напевно, під загрозою звільнення з роботи, бюджетники не наважилися активно протестувати. Нині ж ситуація змінилася. І, схоже, комусь за таке свавілля з погашеннями зарплатних боргів доведеться відповісти.
Ось як описує схему тодішніх «розрахунків» «День»: «Для проведення взаєморозрахунків по заборгованості бюджетних установ Державне казначейство України видало фінуправлінню Закарпатської облдержадміністрації переказні векселі на загальну суму 22 млн. 631 тис. 794 грн. Дані векселі через фінвідділи райдержадміністрацій були передані відповідним відділам освіти, культури та центральним районним лікарням області. Передача здійснювалась у 8 етапів сумами в 1—2 млн. (лише двічі суми становили відповідно 5,3 та 7 млн. грн.) і охопила період з 28 травня по 16 грудня 1999 року. Таким чином, рух векселів на означеній стадії не містив у собі ніяких порушень. Однак на наступному етапі почали відбуватися речі дещо іншого порядку. 
30 червня 1999 року навряд чи без відома губернатора В. Балоги в облдержадміністрацію запросили усіх керівників та головних бухгалтерів бюджетних установ. Причому запросили прямо з печатками та бланками. Навіщо? Ситуацію тут же прояснив тодішній перший губернаторський заступник з фінансових питань І. Кріль (показовий збіг обставин: перед призначенням на цю посаду І. Кріль працював на фірмі «Барва» заступником В. Балоги з фінансових питань). Саме він дає присутнім недвозначну вказівку — прямо тут, у залі, підписати акти передачі усіх (!) векселів одній єдиній (!) структурі, а саме ТОВ Торговий дім «Закарпаття» (м. Мукачево). Перед тим, як заглибитись у суть цієї операції, слід зауважити, що серед ініціаторів заснування Торгового дому «Закарпаття» був не хто інший, як В. Балога, котрий працював тоді ще мером Мукачева». Для чого сталася така передача векселів? Все дуже просто. «Цими векселями, — пише «День», — оплачувалися паливно-мастильні матеріали і придбані вони були саме в ТОВ Торговий дім «Закарпаття». 
Отже, «22,6 млн. державних грошей спочатку потрапили у вигляді векселів з райфінвідділів до районних бюджетних установ, потім стали предметом розрахунку останніх за придбаний невідомо навіщо в однієї єдиної комерційної структури бензин, який, у свою чергу, тут же був проданий за тією ж ціною тій самій комерційній структурі», — пише «День». «До речі, на яких умовах проданий! З тримісячною розстрочкою оплати! Але на цьому всі чудеса того дня не завершуються. Після проведених пізніше перевірок фінансово-господарської діяльності Торгового дому «Закарпаття» стало відомо, що зазначеної в угодах купівлі-продажу кількості паливно-мастильних матеріалів у нього на момент їх підписання просто не було. Простіше кажучи, фінансові векселі були обміняні на «повітря», яке в документах фігурувало як паливно-мастильні матеріали, а потім ще й стало об’єктом подвійної купівлі-продажу». Афера віку? 
Та це не все. Весь обсяг нафтопродуктів, отриманих Торговим домом «Закарпаття» в обмін на переказні векселі, реально надходив на адресу «барвівської» структури ТОВ «Октан-М» і реалізовувався даною комерційною структурою за «живі» гроші через мережу власних АЗС. 
«Не слід, мабуть, додатково розтлумачувати всю вигідність такої схеми для родинної губернаторської фірми. Мало того, що вона отримала можливість, не вкладаючи жодної власної копійки, отримати під реалізацію високоліквідний товар вартістю 22,6 млн. грн. й заробити на цьому чималі гроші. Розрахунки за отримане та реалізоване пальне проводилися фірмою «Октан-М» у досить довільному режимі! А це знову ж таки нові прибутки за рахунок «прокручування» вільних (і що найголовніше, не своїх — державних!) коштів», — пише «День». 
Чи є все вищезгадане криміналом? Цим займається прокуратура. Як займається вона і фактом отримання «Барвою» 320 тонн цукру на суму 700 тис. грн. І ніби цей цукор надійшов у регіон постраждалим від паводка. «До сьогоднішнього дня не прозвучало жодного спростування щодо того, що гуманітарний цукор був зухвало привласнений наближеною до губернатора фірмою», — пише «День». 
Слід відзначити, що мовчання у таких випадках є визнанням вини, тому спростування вищезгаданих інформацій таки були. Однак здається, ці спростування не настільки конкретні, як звинувачення. Власне «вексельні схеми» так і не були спростовані, а спростовувалося тільки те, що не все проходило через «Барву». Зокрема, газета «Старий Замок» пише, що протягом 1999 року для отримання дотацій область провела вексельних розрахунків на суму 68 млн. грн., з яких тільки 6 млн. (а не 22,6, як пише «День») були проведені через закарпатські фірми і лише 500 тисяч грн. через «Барву». «Старий Замок» також опублікував список не наших фірм, через які проводилися вексельні розрахунки і, заінтригувавши читача, запропонували самим дізнатися, хто ж стоїть за цими фірмами. Що стосується вищезгаданих 320 тонн цукру, то ця ж газета пише, що цукор цей дійсно продавався «Барвою», але виручені гроші пішли в Держкомрезерв, мовляв, це виглядало допомогою. Досить слабкі доводи.
Звичайно, вищенаведені факти повинні відкрити очі багатьом закарпатцям, яким поки що тільки нав’язувалася думка, що Балога став жертвою тиску з боку олігархів. Така мотивація триває. Зокрема, права рука Віктора Балоги Ігор Кріль розглядає останні події навколо колишнього губернатора і його команди, як політичний тиск. Газеті «Фест» він сказав, що влада є на те, щоб людям «…усе спокійно пояснити, саме за те чиновникам держава платить зарплату. Натомість роздмухують політичні пристрасті. І це на тлі численних заяв, що теперішнє керівництво прийшло наводити мир і спокій на Закарпатті». Тобто, зі слів колишнього керівництва області, мотивація зняття Балоги з губернаторства і нинішні розбірки торкаються виключно політичної площини. Наша газета, зокрема, засуджує будь-який політичний тиск. Однак коли мова йде про звичайне кримінальне обкрадання простого народу, то тут потрібно розібратися і розставити крапки над «і». І політична мотивація тиску в таких випадках недоцільна.
Петро Франчук