ПОШТА
Чи не буде чергова брехня ще жорстокiшою? -
Але ми маємо шанс...

Про небайдужiсть читацької ау-ди-торiї "РIО" до виборiв свiдчить на-ша пошта. Однi з вас у гнiвi, iншi - сповненi сподiвань на краще. Солiд-ний блок листiв присвячено Сергiєвi Ратушняку. У них - палка пiдтрим-ка, надiя на те, що тiльки йому вдасться розвiяти хмари безнадiй над Закарпаттям та подарувати краянам перспективу нашого життя.

У морi нинiшньої кризи рятiвна соломинка -
Сергiй Ратушняк
Письменник Iван Петровцiй пи-ше в листi до "РIО": "Ми з вами живемо в епоху Сергiя Ратушняка. Ми є сучасниками Сергiя Ратушняка. Пригадую червневий мiтинг, присвячений Сергiєвi. Я там виступав другим, i читав такi рядки: "Ти мужньо iдеш, Сергiю, Ти мудро торуєш путь. Убити тебе - мрiють. Але - тебе не вб'ють". Автор завершує свого листа переконанням, що таких людей, як Сергiй Ратушняк, народу посилає Доля. Тож, якщо ми воiсти-ну народ, - не суперечмо Долi: голосуймо за Сергiя Ратушняка".
Зоя Захарiвна Попович iз с. За-рiч-чя Iршавського району пише: "Ра-тушняка я цiнувала i цiную дотепер. Дуже шкодувала, коли над ним так знущалися, хворого перевозили до Львова, закривали... Вiн - вибiр усiх чесних закарпатцiв, яким небайдужа доля краю".
Олена Iванiвна Берей з с. Т. Р-е-ме-ти Перечинського району мiркує: "Я дуже хочу, щоб вибори були чесними, порядними, щоб перемогли в них дiйсно достойнi люди. Згадаймо, як вiдчувалася на кожному кроцi в Ужгородi перебудова, коли мером був С. Ратушняк. Дуже радувало мене, коли вiдкривалися пiдприєм-ства "РIО" по вул. Загорськiй: культурне обслуговування, мобiльнi телефони, ввiчлива молодь... Для мене це було вражаюче. У тi часи про Сер-гiя ходили легенди. А далi були його титанiчнi труди, зрада "друзiв", пе-ре-слiдування... Я вiрю, Сергiю Ра-тушняк, у тебе. Щасти тобi".
Ужгородець П. Ф. Чупринський надiслав нам добiрку вiршiв, присвячених патрiотовi краю С. Ратушняку. Автор вважає, що Сергiй Миколайович, доля якого - ходити все життя по лезу ножа - заслуговує на те, щоб вважатися сином свого народу i його надiєю.
Мы с тобой, господин Ратушняк
Надоел уже этот бардак...
Всюду мусора кучи гниют,
Люди мэра беззлобно клянут.
Только все бесполезно, зачем?
Он для Господа слеп, глух и нем,
Он не знал, видно, истины той.
(Шея связана ведь с головой).
Вот смотрю я
на всех кандидатов,
Так и тянет послать
их всех матом.
Лезут дружно к кормушке
поближе,
Чтоб народ опустить еще ниже!
В прошлом были
полезными где-то,
А теперь все подались в нардепы.
Только где вы так долго сидели,
Что паденье страны
проглядели?
Но бесправный и бедный народ,
Верю я, что тебя изберет!
Ты прошел
сквозь тернило борьбы
Много горя познал и беды
Ведь за Веру и Правду страдал,
А не строил себе пьедестал.
Несгибаемым будь и борись,
Здесь на карту поставлена Жизнь
И в предвыборной
грязной борьбе,
Мы победы желаем тебе!
В. С. Солодов

"Нам не по дорозi iз соцiал-демо-кра-тами на задвiрках Європи",
- пише мешканець м. Ужгород Павло Михайлович Ткачов. Читач роз-мiр-ковує про працю як вищу цiн-нiсть, що звiльняє i розвиває осо-бис-тiсть, збагачує її духовно, а не таку, що перетворює цю особистiсть на робочу скотину. "На фонi розвалу промисловостi, за 2001 рiк у 2,6 раза зросло виробництво алкогольних напоїв, зате не збудовано жодного клуба, будинка культури. А молодь свою культуру й iнтелект "пiднiмає" у барах та кафе за чаркою. Не тiльки праця при капiталiзмi штовхає до деградацiї суспiльства, але й продукти цiєї працi направленi супроти людини. Наркоманiя, виробництво тютюну, алкоголю - ось найбiльш прибутковi галузi, що вбивають її".

"Звертаємося до депутатiв Перечинської селищної ради дозволити нам користуватися землею",
- йдеться у листi вiд сiм'ї Фленько, що мешкає у смт Перечин. "52 роки проживаємо по вул. Заводськiй, у 1998 р. приватизували землю, що належить до будинку, але дiлянку з "Дошкою пошани" хлiбокомбiнату приватизувати не дозволили. Мо-ти-вацiя - там проклали магiстраль-ний газопровiд. Голова сiльради в уснiй формi дозволив користуватися нею, i ми її обробляли. А 25 лютого ц. р. випадково дiзналися, що селищна рада дозволила пiдприєм-цям розмiстити там свої кiоски". Автори листа вважають таке ставлення до себе i незаконним i образливим. Адже один iз них має 36 рокiв ста-жу на лiсохiмкомбiнатi пiсля за-кiн-чення Ленiнградської лiсотехнiч-ної академiї, а iнший -останнi 20 рокiв був директором Перечинської ДЮСШ, на громадських засадах брав участь у будiвництвi нової спорт-школи. Та i йдеться всього про 2 сотиннi землi. Якими критерiями керувалися керiвники селища при розподiлi землi? Вiдсутнiстю хабара з боку бiдних пенсiонерiв?.. "Невже тепер, коли ми стали старими, безпомiчними людьми, представники влади можуть знущатися над нами", - запитують нашi читачi.
"Обiцянка-цяцянка, або звернення до кандидатiв у депутати всiх рiвнiв", - такий заголовок дав своєму допису в газету Валерiй Кобеляцький, iнвалiд II групи з дитинства.
"Перший раз нашi обранцi зрадили нас i нашу незалежнiсть у 1991 роцi, вдруге в 1998-му, коли пiдсуму-вали, що хотiли ж найкраще, а вийшло як завжди, втретє - це було з боку "гаранта Конституцiї"... У програмах кандидатiв є усе: популiзм, фа-натизм i консерватизм, а рацiо-наль-ного зерна немає зовсiм. А ни-нiш-нi кандидати пiсля їхнього обрання будуть вирiшувати суто власнi iнтереси. Якщо за 10 рокiв ринкових реформ Україна втратила 4 млн. своїх спiввiтчизникiв i знищила увесь науково-промисловий потен-цi-ал, а тепер нас обдурить новий парламент - то це вже буде катастрофа".

"Для чого згадувати Сталi-на? Хi-ба тепер не подiбне дiється?"
- запитує З. З. Груленко (прiз-ви-ще змi-не-не) iз с. Зарiччя Iршав-ського району. "Три роки п. Медведчук, якого спершу поважала, обiцяв, що люди працюють над Земельним кодексом, селянам видiлить земель-нi паї по 70-75 соток, а представникам соцi-аль-ної сфери по 0,20 га землi (дали згодом по 0,10 га). Кликали його й до школи, щоб допомiг довести новобудову до вiдкриття. Не допомiг, школа розвалилася. А пiсля паводка 2001 року вiн заслав у село чудовi гумовi чоботи i фуфайки. Менi -учаснику вiйни - сказали, що це тiльки для членiв СДПУ(о). Читала, що якийсь голова сiльради ще й на мертвих виписував членськi квитки СДПУ(о). Чи не тому Медведчук у пар-ламентi говорить про бiль-шiсть?"
"Судити б їх народним трибуналом за геноцид над власним народом!" - доходить висновку наш читач О. Д. Луцiв з м. Ужгород. Читаємо: "Народ пограбували, розкрали майже всi пiдприємства, банки, армiйське майно, природнi багатства, забрали грошовi заощадження, а замiсть пенсiй дають якусь подачку, а деколи i субсидiї, якi неможливi без маси довiдок. Коли нарештi буде заборонена ця жахлива "iндустрiя довiдок"? Дико на сьогоднi виглядає i паспортизацiя, прописка, довiдки на фонi бiдностi i корупцiї".
"Я дуже стомилася вiд демагогiї й тотальної бiдностi, -зiзнається читачка Л. В. Байцура з Ужгорода, - тому й вирiшила вам написати". Вона запитує, як можна прожити на пенсiю 97 грн. 95 коп., коли термi-но-во потрiбна операцiя в офтальмо-ло-гiчному центрi та послуги стоматолога? Адже вкласти заощадження в банк виявилося все одно, що накинути зашморг на шию. "Держава, - пише вона, - пограбувала 20 млн. громадян на 132 млрд. крб. Але ж грошi нiкуди не зникають, вони просто мiняють власника, а держав-нi мужi зовсiм не зацiкавленi цi грошi знайти. Аморальними є вигадки: досягнення 80 рокiв, 100 рокiв... Але пiсля всього цього парламент береться розглядати питання про врегулювання стану суспiльної м-о-ра-лi".
"Пане Сембер, чи бачили ви вул. Тельмана вiйськове мiстечко, циганський табiр?" - запитують у листi до редакцiї жителi вiйськового мiстечка. Вони пишуть: "Де ще в Українi можна знайти подiбне, коли шiсть 8-квартирних будинкiв залишилися безгоспними пiсля передис-ло-кацiї вiйськової частини. Жоден ЖРЕР не хоче чути про колишнiх вiй-ськових, пенсiонерiв, iнвалiдiв, житло яких розвалюється. Де ще є смiтник на увесь мiкрорайон? У нас вiн -на проїжджiй частинi вул. Тельмана i прибирається тiльки раз на тиждень". Автори переконанi, що нинiшнiй мер i сам слабо вiрить у власне переобрання, адже був час проявити таланти, та його втрачено...

"Україна не зведеться з колiн до-ти, допоки не стане на колiна перед Богом",
- написав нам колишнiй полiт-в'я-зень, учасник ВВв, адвокат Г. О. Алексєєв з м. Мукачева. Ма--ючи влас--ний досвiд "полiтики", що чеснi комунiсти, якi вийшли з КПРС, нiколи туди не повернуться. А до перевертнiв, якi прагнуть до влади, вiн звертається, що необi-ця-но-го людям. На що ви спроможнi, як не опиратися на кровопивцiв "вiд Закарпаття"? До виборцiв-землякiв вiн звертається iз побажанням обрати достойних, бо вони у нас є! А за-повнюючи бюлетенi, добре обмiр-ку-вати, "запхати за пазуху оту кi-ло-грам цукру - але, насамперед, промити, прополоскати свої мiзки, подумати, що робити i кого обрати".
"РIО" приєднується до цих побажань.