Будинок, у якому неможливо жити

Вже кілька років поспіль мешкан-ці будинку № 67, що по вул. Минай-ській, звертаються до мера міста С. Сем-бе--ра з проханням звернути увагу на їхні проблеми, але все марно… Зверталися й до ОДА, але управ-ління житлово-комунального господарства вказало на значні борги мешканців за тепловодопостачання та квартплату, через які комунальні послуги й не відповідають нормі. Самі ж мешканці будинку запевняють, що у перші роки експлуатації опалення було нормальне, але після так званого ремонту комунікацій тепло з квартир зникло. Тоді й перестали платити за опалення, бо стало ні за що. Така ж ситуація з водою, яку подають за графіком, на верхніх поверхах її взагалі нема, а платити вимагають за 6 м3 холодної та по 8 грн. з людини за гарячу воду. Крім того, технічний стан будинку залишає бажати кращого: підвали мокрі, труби течуть, дах у поганому стані і стіни в квартирах на 9-му поверсі чорні від грибка, під'їзди розбиті та ін. Далі - більше. У дворі будинку відкрили гуртовий склад-магазин. Тепер цілодобово у дворі завантажують та розвантажують вантажівки. Під'їзна дорога до будинку абсолютно розбита, а мешканці не мають куди припаркувати власні автівки, оскільки стоянка для автомобілів використовується як проїзна дорога між вулицями Минайська та Джамбула. Мешканці просять мера нарешті звернути увагу на їхній будинок, а також зобов'язати власників вищезгаданого складу відремонтувати розбитий вантажівками шлях і повернути стоянку для автомобілів.

Щоб не загинути пiд уламками власної оселi - 2

Днями до редакцiї газети надi-йшов лист вiд громадянки I. Г. Худякової. Яким було наше здивування, коли дізналися, що йдеться про проблему, порушену нами ще на початку 2000 року: жiнка - ветеран вiйни, заслужений працiвник освiти, залишилася фактично без даху над головою, її напiвзруйновану квартиру нема кому вiдремонтувати. Чис-лен-нi звертання до рiзних iнстанцiй та оббивання по-рогiв й досi нiчого не дали. Вчителька вкотре звернулася до мiського голо-ви С. Сембера та голови ОДА Г. Мос-каля (копiю надiслано до редакцiї нашої газети). "Влітку 2001 року я звернулася до Закарпатської облдержадмiнiстрацiї з проханням зобов'язати Ужгородський мiськвиконком провести капi-таль-ний ремонт квартири № 5 будинку №1 по вул. Залiзничнiй в м. Ужгородi. Незабаром отримала вiдповiдь, датовану 10. 09. 2001 р. за № Ю-740/02-6, в якiй ваш перший заступник пан Й. I. Повхан повiдомив, що ремонт даної квартири проводити недоцiльно, оскiльки з 1990 року вона вважається аварiйною. Окрiм того, Й. Повхан заспокоїв, що мiськвиконком зобов'язав ТОВ "Добробут" виконати роботи з часткового ремонту квартири. Листом № Ю-740/02-6 вiд 01. 10. 2001 року п. Й. Повхан повiдомив, що частковий ремонт квартири, в якiй я проживаю, виконано. Товариство "Добробут" дiйсно виконало в прямому розумiннi "частковий ремонт" - у дворi вiдремонтувало водоколонку. I все. Стан квартири на сьогод-нi характеризується так: покрiвля протiкає, тепло вiдсутнє, з перебоями подається електроенергiя (до речі, це - ще одна тема для розмови). З листа також випливає, що про аварiйний стан квартири Ужгородському мiськвиконкому було вiдомо ще десять рокiв тому, рiвно як було вiдомо, що мешкає в нiй одинока, далеко не молода людина. Пенсiонерка. Колишня вчителька зi стажем викладацької роботи 45 рокiв. Усi цi роки як могла, так виконувала основне призначення вчителя: сiяти добре, свiтле та вiчне. Не знаю, або я та мої колеги погано сiяли, або нашi учнi, теперiшнi можновладцi нас погано сприймали, бо я вже не один рiк стукаю у дверi "слуг народу" i крiм вiдписок, якi є вiдвертим насмiханням над людською проблемою, нiчого досi не отримала. А знаєте ви, що стаття 47 Кон-сти-туцiї України гарантує кожному громадянину право на житло. Менi, як особi, що потребує соцiального захисту, "...житло надається державою та органами мiсцевого самоврядування...". Наступна, 48 стаття Конституцiї України, надає менi право на дос-тат-нiй рiвень життя, куди включений i такий предмет достатнього життєвого рiвня, як житло. Отже, шановний Степане Васи-льовичу, якось дiї ваших пiдлеглих не узгоджуються з дiючою Конститу-цiєю. Висновки напрошуються лише два..., але я не буду їх коментувати. Я прошу Вас провести ремонтнi роботи квартири, в якiй я мешкаю, до рiвня, який би забезпечував проживання в нiй людини, а саме: забезпечити водо-, тепло-, енергопостачання, або надати менi інше житло. Нiчого бiльшого, крiм того, на що маю право згiдно з Конституцiєю України. У разi вiдмови або ненадання вiд-повiдi у визначений законом строк, за захистом своїх iнтересiв буду змушена звернутися до суду".
I. Г. Худякова

Хто забере смітник поблизу дитячого садка?

Ультимативним зверненням (бо більше нічого не допомагає) звертаються мешканці вул. Заньковецької до міського голови з вимогою забрати біля дитячого садочка смітник. За їхніми словами, давно час покласти край такому неподобству. У смітнику риються бомжі та собаки, сморід та бруд розноситься далеко. Чому можуть навчитися діти, споглядаючи все це? "Ми, мешканцi будинкiв 21, 23 вул. Заньковецької в м. Ужгородi, вимагаємо негайно лiквiдувати смiтник бiля входу в дитячий садок № 8 i перенести його в iнше мiсце, подалi вiд дитячого садка, де для цього будуть створенi вiдповiднi санiтарнi умови. У противному разі змушенi будемо вдатися до радикальних засобiв, щоб захистити здоров'я своїх дiтей". 49 пiдписiв
До речi, таке ж звернення на iм'я мера мiста пiдписали й працiвники НВК № 8 (29 пiдписiв).

"Витягуємо голову з піску"

Прочитав публікацію в "РІО" №9(194) за 23.02.2002 року К. Медвідя "Носимо воду в решеті" і потішився доброю новиною - нарешті з'явилися на Минайському водозаборі та насосно-фільтрувальній станції (НФС), що на каналі (і це головні водогони нашого міста), перші ластівки обліку води. Пригадую - в середині 90-их налагоджував для Водоканалу електропристрої - і між іншим поцікавився, як споживач, про об-лік води. Мені відповіли - йо-го взагалі немає. Я тільки зауважив, що це "страусяча політика", і рано чи пізно облік доведеться вести. Отже, батьки міс-та почали нарешті витягувати голови з піску, але побачили не тільки синє небо, а й діряві труби. Костянтин Медвідь вирішив показати ці труби споживачам, тобто реальні втрати води. Виявилося, що платимо біль-ше за втрачену воду, ніж за отриману, а Водоканал споживає біль-ше електроенергії для облагороджування калюж чистою водою, ніж для подачі живильної (поки що) вологи мешканцям міста. Напевно, після згаданої вище публікації Костянтина Медвідя перед керівниками міста постала дилема: знов заховати голову в пісок, тобто викинути до біса лічильники води - щоб не муляли очі, а Костянтина Медвідя вигнати, аби не виносив сміття із хати або продовжувати розпочату справу і ставити лічильники на вводах до резервуарів. Цей крок допоможе виявити місця найбільших втрат і намітити найраціональніші і першочергові заходи по суттєвому зменшенню їх. "Страусяча" ж політика може призвести не дай Боже, до Одеського варіанту на початку 90-их, тоді причиною епідемії черевного тифу стала каналізаційна вода, що потрапила у діряві труби водопроводу. У нас також цілі мік-ро-райони отримують воду за графіком, тож певний час труби водогону порожніють, і через дірки до них можуть потрапити нечистоти із дірявої каналізаційної труби, прокладеної поруч. Переконаний, що фаховий аналітично-об'єктивний підхід до проблеми, яку порушив Костянтин Медвідь при виділенні необхідних коштів, невдовзі має дати суттєвий економічний та соціальний ефект - бо дасть змогу не піднімати ціни на воду або застосувати гнучку систему тарифів за наднормове споживання. Надалі ж можна забезпечити все місто чистою минайською во-дою, за умови використання води із НФС (на каналі) для промислових потреб, але це вже наступний етап. Реалізація комплексу направлених на мінімізацію втрат і масове впровадження приладів обліку води поступово змінить психологію споживача - примусить негайно лагодити крани та туалетні бачки. До речі, в прикладі, наведеному Костянтином Медвідьом, із бачка витекла за ніч подвійна середньодобова норма споживання води жителя великого міста Західної Європи. А нині, коли мешканці щоденно бачать струмки води з резерву-арів або фонтани в калюжах, важ-ко створити настрій на економію. Щоб не завершувати статтю на мінорній ноті, закликаю мешканців м. Ужгорода проголосувати на наступних виборах не за "страусів", а за таких, як Костянтин Медвідь - за людей із від-кри-тою, принциповою громадянською позицією. Людина, яка не побоялась порушити цю проблему, буде робити все, аби її вирішити.
В. Шерегій, консультант крайового культурологічного товариства "Просвіта" з технічних питань м.Ужгорода

АФІША

Кінотеатр "Ужгород"
9-12 березня - "Березневий кіт", молодіжна комедія, США. Поч. о 12.00, 14.00, 16.00, 18.00.
13-17 березня - "Джиперс Криперс", (США) від режисера "Дракули" Френсіса Форда Копполи. Поч. о 12.00,
14.00, 16.00, 18.00.
Щонеділі - дитячий сеанс. Поч. о 10.30.
Облмуздрамтеатр
14 березня - "Самые главные песни" - концерт Ал-ли Пугачової. Поч. о 17.00.
Філармонія
14 березня - концерт фортепіанної музики. Любов Пендерецька (Польща). У про-грамі твори Бетховена,
Шопена, Равеля. Вхід віль-ний Поч. о 17.30.
Вул. Л. Толстого (поблизу Облмуздрамтеатру)
9-10 березня - перший обласний фестиваль закарпатських вин. Відкриття в суботу об 11.00.

Наталiї чарiвний свiт

Молода, щедро обдарована природою художниця Наталiя Герчук-Липовська нещодавно у виставковому залi галереї "Ужгород" уже вкотре репрезентувала свої творчi роботи. Вона показала свою керамiку та живопис на склi. Керамiчнi вироби Наталiї мають яскраво виражений iндивiдуальний характер, свої притаманнi тiльки їм особливостi. У її творiн-нях повною мiрою знаходить своє вiдображення багатий духовний свiт митця, її фiлософiя життя i творчостi. Керамiчнi вироби важко втиснути в якiсь рамки, описати їх, вони увiбрали в себе тисячолiтнiй досвiд усiх попереднiх поколiнь майстрiв-керамiкiв. Роз-глядаючи її вироби, можна помiтити форми та елементи розпису доiсторичних часiв та окремi новаторськi риси, якi, можливо, будуть характеризувати керамiку майбутнього. Особливо по-ка-зовими у цьому вiдно-шен-нi є такi роботи, як "Змiй" (1996 р.), "Схiд-Захiд" (2000 р.), "Нiчнi купання" (2000 р.). Особливої уваги заслуговує живопис на склi Наталiї. Не ганяючись за якимись спецефектами, художниця демонструє широкi можливостi цiєї технiки. Вона вмiло використовує рiзнi способи нанесення фарби на скло, вiдповiдно її настрою та мети, яку вона прагне досягти. Натюрморт i пейзаж - її улюбленi жанри живопису. Чарiвний свiт природи, її багатство та неповторнiсть талановито зображенi мит-цем. Своє щире захоплення красою, що нас оточує, i яку ми часто не помiчаємо, вона якимось дивним чином передає нам, пробуджує в нас таємнi й прекраснi вiд-чуття ("Осiннiй натюрморт" (2001 р.), "Натюрморт з трояндами" (2001 р.), "Осiннi квiти"(2000 р.). Її твори, пронизанi глибокою фiлософською думкою, лiризмом та романтизмом, щедро дарують людям радiсть та оптимiзм. Без сумнiву, непересiчний талант Наталiї Герчук-Липовської не залишиться непомiченим, i в майбутньому її чекає широке визнання i слава.
Володимир Мишанич