Темні ігри за іграми патріотичними Про істинність допомоги Слободянюка

Краяни звернули увагу на розафішоване військово-патріотичне шоу допризовників, яке відбу лося у механізованій військовій частині Ужгорода на минулому тижні. Раніше щось подібне було типовим і традиційним. Нині ж, при тотальному дефіциті на патріотичність почуттів наших громадян, ідея щодо організації та проведення військово-патріотичних ігор сприйнялася «на ура!». Ідея дійсно чудова, і для її реалізації було докладено чимало зусиль. Однак ці зусилля були деким використані і ... привласнені.
До нашої редакції звернулися керівник Ужгородського військово-патріотичного клубу «Політ» Олександр Юшков та ветеран війни в Афганістані Євген Головко. Саме вони разом із друзями ще в квітні цього року розробили план проведення військово-патріотичних ігор в Ужгороді. З цією ідеєю вони звернулися до директора Закарпатського центру соціальних служб для молоді Олексіюка та до депутата облради Слободянюка. Тоді ж, зі слів Євгена Головка, Слободянюк сказав, що такого ще не було в Україні і «попросився у співавторство», на що Головко відповів, що дана акція потрібна не йому чи Слободянюку, а потрібна тим хлопцям, яким незабаром йти до армії. Було вирішено, що акцію варто приурочити до Дня Незалежності і її навіть внесли до списку святкових заходів.
Минав час. Уже 6 серпня ініціатор військово-патріотичних ігор Євген Головко разом із колегами Юрієм Гаврошом та Сергієм Олексіюком завітали до командира дивізії Геннадія Воробйова, щоб поцікавитися, як йде підготовка до проведення ігор. Адже головну роботу в проведенні ігор (згідно з задумом та можливостями) повинні були виконувати військові, бо тільки вони в змозі реалізувати запропоновану програму: тактична підготовка, військова топографія, захист від зброї масового ураження, навчальні стрільби тощо. Та виявилося, що комдив нічого про це не знав, бо ще навіть не був створений оргкомітет...
Тому підполковники Головко й Гаврош, полковник Олексіюк, лейтенант Юшков взяли ініціативу в свої руки і за тиждень було проведено титанічну працю по підготовці військово-патріотичних ігор. З боку військових найважча робота лягла на плечі заступника комдива, полковника Вдовіна. Керівник клубу «Політ» Олександр Юшков, в свою чергу, домовився з рівненськими парашутистами щодо показових виступів. Було домовлено і про літак з Львівського авіаклубу. Багато роботи провів і директор Закарпатського центру соціальних служб для молоді Сергій Олексіюк. 
Однак уже при офіційному відкритті ігор 15 серпня саме ініціатори і головні організатори акції залишилися в тіні. А ось не міг не скористатися можливістю «засвітитися» Сергій Слободянюк. Складалося враження, що все, що зроблено — справа його рук.
«Насправді ж Сергій Слободянюк виявив певну байдужість у проведенні ігор, він не виходив на контакт, а щодо десантників з Рівного повів себе просто не по-людськи», — розповідає Євген Головко. Слободянюк сам сказав, що на проведення ігор виділено 27 тисяч грн., однак сталося так, що Олександру Юшкову довелося за власний рахунок приймати гостей, розміщувати їх і годувати. А зрештою і транспортувати. «Найбільш прикро те, що спілка афганців має власний автобус «Газель» і саме на ньому планувалося привезти та відвезти парашутистів, однак підтримки в цьому плані ми не отримали», — сказав Олександр Юшков. З його слів, «відмова грунтувалася на тому, що автобус не пройшов техогляд і були «лисі» колеса, але тим часом цей автобус щодня курсує в Ужгороді по 14-му маршруту. До речі, куди йдуть виручені від пасажирів кошти — інша тема». Крім того, ще досі повністю не оплачено оренду літака. 
Ветерани війни в Афганістані нагадують Сергію Слободянюку про головний афганський закон: «Сам погибай, но друга выручай». У даному випадку візуально акція пройшла на відмінно і, скоріше за все, Сергій Слободянюк поставить «галочку» у свій актив і використає проведення акції в наступній передвиборній агітації, але насправді все було зовсім по-іншому. «Він не тільки підвів колег, але й використав їх на свою користь...», — сказав Євген Головко.

P.S. Ініціатори та організатори військово-патріотичних ігор щиро дякують за допомогу в їхньому проведенні полковнику Вдовіну, офіцерам 3-го батальйону військової частини А1778, Сергію Олексіюку та всім, хто чуйно і самовіддано поставився до роботи і звертаються до Сергія Слободянюка: «Вам, пане Слободянюк, ще треба багато вчитися повазі до простих людей. Та й просто — вчитися бути людиною».

Най-най за 10 незалежних років

Український Президент серед лідерів опитування 30 провідних українських журналіс тів, які визначали найбільш вдалих і невдалих політиків років незалежності. А подією останньої декади став сам факт існування України як незалежної держави.
Серед інших позитивних явищ, названих найавторитетнішими українськими журналістами в опитуванні фонду «Демократичні ініціативи», — «збереження миру та громадянського спокою» і навіть «наявність певних успіхів у економічній сфері». 
Про те, що зі здобутками у держави серйозні проблеми, свідчить факт визнання подією десятиріччя набуття Україною основних державних атрибутів — на це вказали 10 журналістів. Майже усіма було виділено прийняття Конституції — 9 голосів, а 1 опитаний вказав на створення армії. Один журналіст вважає, що жодних успіхів не було взагалі.
Найбільшою невдачею десятиріччя журналісти назвали провали в економічній політиці, що призвели до зубожіння та люмпенізації населення. У політичній сфері найбільшими невдачами були визнані відсутність громадянського суспільства, «тінізація» та «олігархізація» влади, обмеження свободи слова; постійні коливання у зовнішній політиці, відсутність руху до Європи, політико-економічна та енергетична залежність від Росії. Двоє журналістів вважають всі 10 років суцільною невдачею. («Все, що робилося в Україні за 10 років і призвело до того стану, який є сьогодні в Україні, є суцільною невдачею Української держави. Найбільша з них — це надії на свободу, які мали українські громадяни і які не справдилися»).
Найбільш вдалими політиками десятиріччя журналісти назвали Кравчука і Кучму, які отримали по 22 голоси з 30. За ними далі ідуть: Віктор Ющенко — 17 голосів; В’ячеслав Чорновіл — 13 голосів; Віктор Медведчук — 9 голосів; Олександр Мороз — 8 голосів; Іван Плющ — 7 голосів; Юлія Тимошенко — 6 голосів. Один голос — у Миколи Мельниченка.
На запитання щодо найбільш невдалих політиків за 10 років незалежності України (називати можна було до п’ятьох осіб) думки журналістів розподілилися так:
Павло Лазаренко — 26 голосів; Євген Марчук — 13 голосів; Олександр Ткаченко — 11 голосів; Леонід Кучма — 10 голосів; Олександр Мороз — 8 голосів; Леонід Кравчук і Віктор Ющенко — по 7 голосів; Валерій Пустовойтенко — 6 голосів; Юлія Тимошенко — 5 голосів.
Два журналісти назвали найбільш невдалим політиком десятиріччя чинного прем’єра Анатолія Кінаха. 

Нардеп від Закарпаття Жердицький провів перед судом 45 хвилин

У німецькому місті Хільдесхайм неподалік від Ганновера розпочався судовий процес у справі народного депутата України, колишнього директора «Градобанку», Віктора Жердицького. Генеральним прокурором Ларсом Бургардом йому пред’явлено обвинувачення лише в одному випадку, а саме — «привласнення 4 мільйонів німецьких марок», передає радіо «Свобода».
Як визнав представник суду Міхаель Маєрламб, «це справді, дуже особливий процес, передусім через те, що перед німецьким судом постав член парламенту іншої країни». Німецькій прокуратурі вдалося встановити, що Віктор Жердицький переводив кошти фонду виплат колишнім в’язням нацизму через кореспондентський рахунок «Градобанку» в мюнхенський «Hypovereinsbank» і в Люксембург як кредит для німецької компанії «KMK Export-Import GmbH» та ірландської «KCI Energy Ltd.». У справі Жердицького проходить також ряд фірм, зареєстрованих на Кіпрі і на острові Мен.
Перше судове засідання тривало лише 45 хвилин, Жердицького супроводжувала перекладачка. Наступне побачення депутата і судді заплановане на 27 серпня. Сам же процес триватиме незвично довго для подібних справ — до 20 грудня, повідомляє «Свобода». Віктор Жердицький виглядав бадьоро, був підтягнутий і готовий до захисту при підтримці адвокатів, передає із залу суду російська служба радіо «Німецька хвиля». Однак на першому засіданні до захисту черга не дійшла — суд встановив особистість підсудного, а прокуратура Ганновера виголосила обвинувальний висновок. 
Головуючого суддю Бахмана цікавило, де Віктор Жердицький в даний момент працює. Підсудний не відразу знайшов що відповісти, оскільки з 10-го жовтня минулого року перебуває в слідчому ізоляторі в Ганновері й до своєї роботи народним депутатом України прямого відношення не має. Однак депутатського мандата Жердицького в Україні не позбавили. І, зі слів адвокатів, він цікавиться тим, що відбувається в Україні, а 26 квітня письмово заявив про вихід зі складу парламентської більшості на знак протесту проти звільнення Ющенка.
За словами адвоката українського парламентарія Бертрама Бьорнера, його підзахисний не має наміру визнавати своєї провини. Однак, наголосив адвокат, це не виключає, що деякі факти у звинуваченні відповідають дійсності. Якщо суд визнає Жердицького винним, йому загрожує ув’язнення терміном до 5 років і штраф.
Жердицького було затримано в жовтні минулого року в Ганновері, коли він намагався зняти із заблокованого рахунку 50 тисяч марок. Неподалік від Ганновера нардеп України мав власну фірму і деякий час жив у цьому німецькому місті.

Лазаренко написав послання Генпрокурору Потебеньку

Екс-прем’єр України Павло Лазаренко, що перебуває під арештом у США, відповів відкритим листом на заяву генпрокурора Михайла Потебенька, який звинуватив Лазаренка в причетності до резонансних убивств Щербаня й Гетьмана. «Я категорично заявляю, що не маю жодного відношення до вбивства Є. Щербаня та В. Гетьмана. Ваша заява — це чергова груба фальсифікація», говориться в листі Лазаренка. Екс-прем’єр впевнений, що ця заява Потебенька — спроба «відвернути увагу громадськості від резонансних справ, що стосуються родичів генпрокурора», повідомляє Кореспондент. нет. Лазаренко запропонував у вересні 2001 р. відрядити прокурорів для проведення допиту в цій справі з подальшою передачею справи до суду. «Ваша заява — це чергова груба фальсифікація, яка викликана активізацією дій моїх американських адвокатів та їх успішним просуванням на шляху закриття моєї справи в США у зв’язку з відсутністю юрисдикції наді мною у прокуратури США», пише Лазаренко. І далі: «Ваш метод відволікання уваги громадськості не є новим, та, тим більше, не є ні для кого переконливим. Як це не прикро для Вас, але Ваша заява не стала очікуваною сенсацією, оскільки громадськість вже звикла до методики покладання вини на того, хто не має можливості на даному етапі повноцінно себе захистити. Я здивований, що Генеральна прокуратура України не пред‘явила мені обвинувачень у вбивстві журналістів Г. Гонгадзе та І. Александрова, адже це було би так зручно для прокуратури. Вважаю за важливе повідомити Вам, шановний пане Потебенько, що Ваша заява буде лише сприяти мені у викритті мною насильницьких методів Прокуратури та силових структур, які протягом останніх двох років здійснювали арешти невинуватих людей та шляхом погроз і тортур намагалися «вибити» з них свідчення стосовно моєї причетності до резонансних злочинів. В потрібний час я назву прізвища людей, які письмово повідомили мені про застосування до них тортур та психологічного насилля після їх відмови вигадувати свідчення проти мене. Деякі з них дотепер піддаються тортурам з боку силових структур України, тому я маю підстави серйозно хвилюватись за їх здоров’я і життя. Шановний пане прокуроре, не сподівайтесь, що Вам вдасться зламати чи залякати мене. За два з половиною роки я вже пройшов всі найтяжчі сходини пекла, тому ваша чергова необгрунтована маячня на мене не вплине. Хочу лише підкреслити, що поліцейська держава в Україні не буде існувати вічно і, без сумніву, скоро до влади прийдуть нові демократичні сили. Але в українській історії будуть глибоко закарбовані всі неправомірні дії нинішньої влади та Ваші особисто, як її безпосереднього представника. Історія не вибачає помилок».